Переглядів: 37993
Немає на землі жодної людини, який ставився б до смерті байдуже. Найчастіше думки про можливу смерть викликають у людей страх. Чому? Адже не боїмося ж ми такої неприємної речі, як хвороба. Не радіємо їй, зрозуміло, але звикли до думки, що хворіти - справа природна, особливо з віком. Можливо, весь секрет в тому, що про хвороби, навіть найважчої, ми багато знаємо: нею вже хтось хворів до нас і залишився жити. Або ж досі живе, продовжуючи хворіти, якщо хвороба хронічна. Люди досить охоче розкажуть вам про свої болячки, якщо їх розпитати. Про смерть ж ми нічого не знаємо. І нема кого розпитати. Найстрашніше ж, що завдяки матеріалізму, в якому нас виховували, ми здебільшого переконані, що зі смертю наше існування припиняється категорично і назавжди. Ми не зможемо більше зустрічати світанок і милуватися заходом, не поцілунком коханого, не візьмемо на руки свого малюка. Ми перестанемо бачити і чути, почувати і мислити - що може бути страшніше?