«...Чекаючи своєї черги, я, як це не дивно, відчувала себе емоційно відчуженої - ніякого страху! Прибульці посадили мене в своє «зуболікарське» крісло і впровадили один імплантат під коронку мого корінного зуба, а іншу крихітну чорну «горошину» вшили в кисть моєї руки».



Вихід з підпілля

Надін Лалич, мешканку Каліфорнії і нашу сучасницю, не випадково називають жінкою епохи Відродження. Автор книг, художник-дизайнер, підприємець, працівник суду - словом, особистість яскрава і багатогранна, вона 19 років приховувала, що її періодично викрадають інопланетяни. Потім все-таки зважилася і написала про 25 випадках з особистого досвіду в книзі «Пережите з прибульцями», проілюструвавши текст власними малюнками.

Цікаво, що починаючи з 1991 року Надін без всякого гіпнозу поступово згадала мало не 90% своїх пригод, пов'язаних з «аномальними істотами». У 2004 році, після періоду особливо інтенсивних контактів, вона вирішила, що їй заважають «вийти з підпілля» побоювання за свою кар'єру та особисте життя. А адже вона знає багато такого, що допомогло б і іншим! Наприклад, які технології використовуються прибульцями для «роботи» з землянами.

Крісла для експериментів

В одній із глав своєї книги Надін Лалич розповідає про пристосування, які застосовують загадкові викрадачі для дослідження людей. Одне з таких пристосувань вона назвала стільцем для доступу до спини. На дін розповідає, що це стілець звичайного розміру, зроблений з матеріалу зразок акрилу, але у формі бочки зі спинкою, вистачає до самої підлоги і злегка увігнутої всередину. Посередині на ній вирізано отвір приблизно 20x25 сантиметрів, що забезпечує доступ до попереку, який сидів на стільці.

«Мене посадили на цей стілець, - згадує Надін, - і повністю знерухомили, як би паралізували. Змусили зосередитися на тому, що відбувається за столом прямо переді мною. А тим часом (і я це відчувала!) «сірий» прибулець виконував на моїй попереку якісь хворобливі процедури - може бути, впроваджував під шкіру або навіть в спинний мозок імплантат».

«У них є й інші крісла. Одне з них нагадує ті, що стоять у кабінетах стоматологів, - продовжує свою розповідь Надін. - Це крісло, що стоїть на опорі приблизно метрової висоти, виконана з гладкого твердого металу зразок матової нержавіючої сталі. Спинка його злегка нахилена назад і звужується вгорі. Прибульці проводили свій експеримент, нітрохи не соромлячись мене. Спостерігаючи за людиною, що сидить в такому кріслі, я помітила, що спинка на кілька дюймів вище голови, так що піддослідний ніяк не міг би озирнутися. До того ж його витягнуті руки були закріплені на довгих прямокутних металевих панелях-підлокітниках. Прибульці могли вільно здійснювати маніпуляції з головою і руками сидить. Я дивилася, як у це крісло посадили кричить від жаху чоловіка, і тут же троє «сірих» взялися за його голову і руки».

Під час одного з викрадень Надін посадили за стіл, а перед нею поставили дві круглі баночки з прозорого скла. Одна з баночок, близько двох сантиметрів глибиною і більше шести в діаметрі, була прикрита кришкою, що нагадує лупу, крізь яку жінка побачила знаходилася в ба ночке гусеницю приблизно 2,5 сантиметра завдовжки. «Я чомусь подумала, що прибульці змусять мене з'їсти цю мерзоту», - пише у своїй книзі Надін. Але коли кришечку зняли, виявилось, що це зовсім не гусениця, а якусь подобу крихітної гребінки розміром набагато дрібніше, ніж здалося через збільшувальне скло, - всього лише три міліметри завдовжки. Цей імплантат, за словами Надін, був впроваджений в її носову порожнину.

Одного разу вночі

Як-то раз Надін прокинулася серед ночі. Щось змусило її встати і вийти з дому в одному нічному білизна. З подивом вона побачила, що багато з її сусідів теж стоять у себе у дворі наче в гіпнотичному стані. «Спустившись з ганку, - згадує Надін, - я відчула страх. Через паркан я побачила ще одну групу людей в нижній білизні - ті, немов сомнамбули, йшли по вулиці у напрямку до нас. Стоячи перед будинком, я йому в ясне літнє небо і побачила кілька трикутних НЛО, паривших на висоті приблизно тридцяти метрів. Раптово з них вилетіли невеликі «тарілочки». Незалежно один від одного вони стали знижуватися».

Хвилиною пізніше один з цих об'єктів приземлився біля ніг Надін. Це був сріблястий диск приблизно 20 сантиметрів в діаметрі з насічкою, що йде від краю до центру. На диску були вигравірувані дивні значки або, можливо, письмена, що представляють собою крихітні прямокутні поглиблення. «Зараз я зрозуміла, що ці диски - спеціальні прилади, які збирають і передають на борт маточного корабля інформацію про осіб або групи людей, яких вирішено викрасти, визначають їх місцезнаходження і сповіщають, що знаходяться поблизу космічні кораблі».

Коли настане час «ікс»

У своїй книзі Надін описує два різних пристрої, призначених для впливу на підсвідомість людей. Під час одного з викрадень з нею проводили так звані навчальні заняття. На стіл перед нею поставили прямокутну коробку розміром приблизно 30x10x2,5 сантиметра з прозорого матеріалу. Коли її відкривали, вона починала м'яко світитися зсередини. В ній було багато тонких напівпрозорих листів, зброшурованих з одного боку, на зразок сторінок у книзі, а на них - якісь символи, вирізані в аркуші і закриті прозорою, переливається плівкою. На думку Надін, ця плівка містить якусь інформацію - зразок комп'ютерної дискети. Надін наказували сконцентруватися на цих символах і, як їй здається, вона підсвідомо поглинала якусь інформацію.

Інший варіант приладу для програмування - це комплект з десяти прозорих трубочок висотою від 15 до 45 сантиметрів, світла зсередини і наповнених якоюсь рідиною. Від них виходили звуки різної частоти. Під час експерименту неодмінно поруч знаходився «черговий».

«Це істота типу інсектоїди нагадувало величезного богомола, - розповідає Надін. - Воно сканировало мій мозок або здійснювало якийсь інший вид телепатичного контролю». Як припускає Надін, інопланетяни при цьому вводять в підсвідомість людини певні команди або моделі поведінки, які можуть бути активовані, коли настане якийсь час «ікс».

Підземний «восьминіг»

Надін розповідає про страшне видовище, свідком якого вона стала під час одного з навчальних занять. При цьому були присутні кілька високорослих білошкірих прибульців. Перед Надін помістили екран, на якому демонстрували різні відеосюжети. Їй показали якусь ситуацію з майбутнього, коли відбудеться масове прибуття інопланетян на Землю. Спочатку на екрані з'явилася велика капсула, що нагадує волан для бадмінтону. Ця капсула опустилася з нічного неба в пустелю, приблизно в 20-30 кілометрах від міста, що нагадує Лас-Вегас. Торкнувшись грунту, капсула почала швидко обертатися, одночасно розкриваючись, немов бутон квітки, і розсовуючи на всі боки свої «пелюстки-щупальця», які стали вгризатися в землю і одночасно подовжуватися. Слідом за ними капсула теж пішла на глибину в кілька сотень метрів і там перетворилася на подобу восьминога 15 метрів в діаметрі з дюжиною 30-метрових щупалець, що розходяться у всі сторони. Повністю закріпившись у грунті, масивний об'єкт продовжував швидко обертатися у виритій їм порожнини, генеруючи якусь енергію, яка, за словами «інструкторів», могла фізично впливати на людей цілого міста.

«Таким чином, - резюмує Надін, - прибульці продемонстрували свою здатність керувати нами не тільки індивідуально через телепатію або сканування мозку: вони дали зрозуміти, що їх технології можуть керувати нервовою системою та мозком безлічі людей одночасно. Їх наміри, я думаю, полягають у тому, щоб при висадці інопланетян на Землю можна було разом ввести в пасивне, умиротворений стан максимальне число людей, якими після цього було б легко маніпулювати».

Юрій Краснов