Біля берегів Антарктики, на глибині 2,4 тисячі метрів, кілька років тому,виявлена невідома раніше аномальна зона, яку самі вчені назвали «загубленим світом».


Острів Південна Георгія, значна частина якого вкрита льодом і снігом, лежить в небезпечних широтах, де нерідкі зустрічі з айсбергами

ОСТРІВ В ПІВДЕННОМУ ОКЕАНІ

Антарктида разом з оточуючими її островами і понині залишається найменш вивченою географічною областю земної кулі. І все ж учені поступово, одну за одною, відкривають її таємниці.

У 1999 році на морському дні біля берегів острова Південна Георгія за допомогою приладів були виявлені глибоководні гарячі джерела. Сам цей острів, значна частина якого вкрита льодом і снігом, лежить в небезпечних широтах, де нерідкі зустрічі з айсбергами. З заходу і півдня до нього підступає Південно-Антильская улоговина з глибинами понад 7,7 тис. м, а на схід тягнеться Південно-Сандвичев жолоб, де позначки морського дна перевищують 8 тис. м. Тут же, на дні, біля берегів острова розташовані вулканічні жерла, з яких, власне, і виділяється тепло.

Виникло припущення, що там, під товщею студених антарктичних вод, можуть мешкати невідомі науці представники фауни. Для перевірки цієї версії, викликала певні сумніви, потрібна повномасштабна експедиція, причому оснащена дорогою технікою для підводних досліджень. На її підготовку пішло більше десяти років.

І ось в січні 2010 року, коли в Південній півкулі в розпалі було літо, до призначеного місця в Південному океані прибула експедиція британських вчених на борту океанографічного судна «Джеймс Кук». (Самостійним Південним океаном в науковій літературі називають прилеглі до Антарктиді південні частини Атлантичного, Індійського і Тихого океанів.)

До складу експедиції увійшли дослідники з університетів Оксфорда та Саутгемптона, а також Британської антарктичної служби. Очолив наукову програму професор зоології з Оксфорда Алекс Роджерс.

Станом на той момент, як слід зазначити, що серед багатьох океанологів панувало переконання, що глибинні води на таких широтах повинні бути бідні життям. Але вже перші зображення, які посилав на борт судна телекерований підводний апарат ROV з глибин близько 2,4 тис. м, перевершили найсміливіші очікування.

З вулканічних ущелин-жерл у морському дні виходили гарячі клуби сірководню. Як вдалося встановити пізніше, температура в гідротермічних джерелах досягала 362 градусів за Цельсієм. У це царство вічного мороку не проникав навіть промінчик сонячного світла. Тим більш дивним був той світ морських організмів, що відкрився поглядам океанологів.

Роджерс зізнавався: «Ми були абсолютно вражені, коли побачили ці співтовариства тварин, тому що вони дуже сильно відрізнялися від мешканців інших теплих джерел на дні океану». Професор так охарактеризував загальну картину: «Перед нами був незвіданий, жаркий і темний «загублений світ». І додав: «У нас виникло відчуття, що ми бачимо істоти, ніби прилетіли з іншої планети».

МЕШКАНЦІ ВУЛКАНІЧНИХ ЖЕРЛ

Гідротермічні жерла-ущелини, оточені живими килимами з скупчень різних молюсків, були, по суті, будинком для гігантських колоній незвичайного виду крабів-йєті. Їх клешні, а також нижня черевна поверхня були покриті довгими білястими волосками, або щетинками. На окремих ділянках морського дна ці краби збиралися співтовариствами до 600 особин на один квадратний метр!

Між собою вчені в жарт називають цей вид «крабом Хоффа». Потужний, вкритий густими волосками панцир тваринного нагадував їм торс американського кіноактора Девіда Хэсселхоффа, відомого серіалу «Рятувальники Малібу», «Втеча» і іншим. Але якщо серйозно, то залишалося загадкою, чим же харчувалися краби, адже на кам'янистому морському дні була відсутня яка-небудь рослинність.

Подальші спостереження показали, що краби вирощували на своїх волосках міріади бактерій, якими і харчувалися. У свою чергу, бактерії отримували енергію для свого зростання від розщеплення хімічних речовин, які виділялися з тріщин, насамперед, сірководню.

І ось що зовсім вже на межі фантастики: краби вели себе цілком «розумно»! Вони дбали про зростання бактерій з такою ж старанністю, як інший дачник про обробіток свого городу! Це виражалося в тому, що краби періодично похитували клешнями. Їх хвилеподібні рухи поліпшували вентиляцію в бактеріальних колоніях, забезпечуючи туди більш повне надходження хімічних речовин. Настільки прагматичну життєву стратегію в світі глибоководних мешканців вченим спостерігати до цього не доводилося.

Однак мирному існуванню крабів-єті загрожувало чимало небезпек. У країв гарячих джерел мешкали хижі морські зірки семи нових видів, бліді восьминоги, прозвані «восьминогами-привидами», а також інші морські тварини. Хижаки здійснювали набіги на колонії-поселення крабів, вживаючи їх в їжу.

Проте виявлений «загублений світ» задав вченим загадки і іншого роду. Професор Роджерс сформулював їх так: «Те, що ми не знайшли тут багатьох поширених видів, майже так само дивно, як і те, що було знайдено. Багато видів тварин, такі як трубчасті морські черв'яки, глибоководні мідії, краби інших видів, креветки, знайдені раніше нашими колегами в гідротермальних джерелах в Тихому, Атлантичному та Індійському океанах, тут, у Південному океані, були відсутні». Напрошувався висновок, що Південний океан служить якимось бар'єром, природним фільтром, який перешкоджає проникненню в нього представників «чужий» морської фауни.

СЮРПРИЗИ КРИЖАНОГО КОНТИНЕНТУ

Це було перше широкомасштабне вивчення області підводних гарячих джерел біля берегів Антарктиди.

Повернувшись з експедиції, вчені ще більше року вивчали зібрані зразки обробляли отримані результати.

На їхню думку, антарктичний «загублений світ» дає досить чітке уявлення про те, в яких умовах могла б виникнути життя на деяких планетах та їх супутниках, зокрема, на супутнику Юпітера - Європі. Саме з цим небесним тілом вчені проводять аналогію в даному випадку.

Була також підтверджена гіпотеза про те, що Південний океан, будучи бар'єром на шляху проникнення в його води представників «чужий» фауни, служив разом з тим свого роду воротами в інші океани планети, сприяючи поширенню зародилися в ньому морських організмів.

Цей «загублений світ» - наочний приклад замкнутої малої екологічної системи, які, однак, цілком самодостатньою для підтримання популяції її мешканців протягом незліченної низки поколінь.

А значить, не виключено, що подібні за своїми масштабами екосистеми, досі приховані від людських очей, можуть функціонувати в інших куточках планети, в тому числі в надводному світі. Словом, наука, принаймні в особі британських біологів і їх прихильників, вже не заперечує можливості існування на Землі замкнутого, з домінуванням обмеженої кількості видів, «загубленого світу», подібного до того, що ожив коли під пером Конан Дойла.

Вивчення ж «гарячого світу» Антарктики тільки почалося. Океанологи не сумніваються, що їх чекають нові, ще більш дивовижні відкриття. Втім, скована льодами Антарктида підносить сюрпризи не тільки біологам.


Краби-єті вирощували на своїх волосках міріади бактерій, якими харчувалися

В 2005 році тут виявлена мережа підземних річок, що з'єднує величезні печери і представляє собою нескінченний лабіринт. Геологи, в свою чергу, впевнені, що надра крижаного континенту таять в собі колосальні поклади корисних копалин, насамперед нафти. За прогнозами, ми почуємо важливі новини з шостого материка вже в цьому році.