На рубежі 1937-1938 років в одному з важкодоступних районів Китаю, в горах Байан-Кара-Ула поблизу Тибету, археологи виявили незвичайні стародавні поховання. У прямовисній скельній стіні рівними рядами чорніли отвори поховальних склепів. Знайдені в них останки здалися археологам досить дивними. Вони були схожі на людські, але мали збільшені черепа, тонкі кінцівки, і в довжину досягали всього 110-120 сантиметрів. Замість написів і малюнків на стінах склепів були вибиті точки завбільшки з горошину, які своєрідними «пунктирними лініями» зображали Сонце, Місяць і сузір'я.

Найбільш дивною знахідкою в цих склепах виявилися кам'яні диски діаметром 30 сантиметрів і товщиною близько 8 міліметрів, з невеликим отвором в центрі. Всього таких дисків було виявлено 716. За виглядом вони нагадували грамофонні платівки: від центрального отвору до самого краю спіралями розходилися доріжки з дрібним иероглифическим текстом. Археологи вирішили, що в скелі поховані представники якогось вимерлого виду гірських мавп, яким божествам поклонялося мешкало тут в давнину населення.

Тоді ж вивченням загадкових дисків зайнявся професор з Пекіна Цум Розум Нуй. У співпраці з геологами він встановив, що кам'яні пластини містять кобальт і рідкоземельні метали у високій концентрації, що нехарактерно для каменів. А дослідження на осцилографі виявили в дисках підвищений ритм вібрацій, який свідчить про те, що колись вони були оброблені під високою електричною напругою. Але головне - до 1962 року, після більш ніж двадцятирічної напруженої роботи, професору вдалося частково прочитати стародавній текст на дисках.

Академіки в Пекіні оголосили доповідь професора помилковим і антинауковим, і на нього було накладено заборону. І не дивно: згідно з висновками Цум Розум Нуя, в Х тисячолітті до нашої ери в горах Байан-Кара-Ула приземлялися інопланетні космічні кораблі!

Заборона збігся з початком «культурної революції». Скелети і диски були знищені хунвэйбинами або розкрадені. Цум Розум Нуй виїхав до Японії, де помер в 1965 році. Перед смертю він встиг відновити і опублікувати свою доповідь.

У ньому він стверджує: в написах на дисках сказано, що повітряні кораблі якогось народу, званого дропа, кілька раз опускалися в горах Байан-Кара-Ула, і їх візити сюди не завжди були мирними. Після чергового приземлення кораблі не змогли знову злетіти, і дропа змушені були залишитися тут назавжди. Вони намагалися налагодити стосунки з місцевими жителями, але ті виганяли і вбивали їх. Стародавній текст обривається на таких словах: «Десять разів чоловіки, жінки і діти племені кхам ховалися в печерах до сходу сонця. Нарешті вони зрозуміли: на цей раз дропа прийшли з миром»...

Доповідь Цум Розум Нуя був опублікований в Японії і на Тайвані, а потім про нього дізналися в Європі. Академія наук КНР зберігала мовчання, а на запит одного західного дослідника відповіла, що взагалі не знає ніякого професора Цум Розум Нуя.

Китайські «пігмеї» родом з Сіріуса

Історія з дисками з Байан-Кара-Ула так би і залишилася темною плямою, якби не якийсь австрієць Ернст Вегерер, цікавився історією стародавніх цивілізацій. Під час своєї поїздки з дружиною по Китаю в 1974 році він несподівано для себе побачив ці диски в краєзнавчому музеї міста Сіаня. Музей був побудований зовсім недавно, на місці розкопаного археологами поселення кам'яного століття. Розглядаючи експозицію, гості з Австрії не повірили очам: у заскленій вітрині стояли два кам'яні 30-сантиметрових диска з отворами посередині! На їх поверхні виднілися спіральні борозенки, які йшли від центру. Дрібний напис на них искрошилась і була ледь помітна.

Молода жінка, директор музею, дозволила австрійцям сфотографувати диски, але про їхню історію та про те, як вони опинилися в музеї, нічого сказати не змогла. За її словами, ці предмети надзвичайно давні і мають культове призначення.

Після повернення в Європу Вегерер розповів про своє відкриття Петеру Крассу, автора кількох книг про загадки древньої історії, пов'язаних з інопланетними прибульцями. В одній з них - «Коли прийшли жовті боги» - Красс згадує про дисках з Байан-Кара-Ула.

У вересні 1994 року Крассу самому вдалося з'їздити в Китай і відвідати музей у Сіані. Але нічого схожого на загадкові диски він там не побачив. Співробітники музею не в змозі були дати йому якісь роз'яснення. Колишню директорку звільнили ще в середині 1970-х - очевидно, відразу після відвідин музею австрійської подружжям. Нинішній директор, Ван Жиджун, сказав, що диски давно вилучені з музею як «чужорідні елементи експозиції», і їхня доля йому неизвестна.Таким чином слід загадкових дисків знову обірвався.

У 1995 році агентство Ассошіейтед Прес сповістило світ, що в китайській провінції Сичуань (в якій знаходяться гори Байан-Кара-Ула) знайдено невідоме досі плем'я. Середній зростання його представників не перевищує 1,1 метра. Деякі дослідники припустили, що це можуть бути нащадки інопланетного народу дропа. Китайські етнологи поспішили пояснити присутність тут «пігмеїв» підвищеною концентрацією ртуті в місцевій воді. Але західних фахівців це не переконало. А незабаром після згаданого повідомлення Ассошіейтед Прес в англійських архівах розшукали матеріали експедиції доктора Кэрила Робін-Еванса, який побував у цих місцях ще в 1947 році. Виявилося, що лаври першовідкривача племені низькорослих людей повинні дістатися англійському досліднику. Плем'я, яке він виявив, жило в загубленій гірській долині, практично не спілкуючись із зовнішнім світом, а його представники іменували себе дзопа - так вчений записав цю назву.

Робін-Еванс провів з гірськими відлюдниками півроку. Він навчився розуміти їх мову, познайомився з їх історією і традиціями. За словами дзопа, їх предки прибули на Землю з Сіріуса. Полетіти назад на батьківщину вони не змогли і навічно залишилися в горах Байан-Кара-Ула...

Телепати з радаром в голові

Поховання незвичайних істот, імовірно інопланетних прибульців, виявлено також у Центральній Африці. Про це заявив у 2009 році швейцарський антрополог Уго Діти.

- Ми поки розкопали 200 тіл, - розповів він на прес-конференції в місті Кігалі (Руанда). - На диво, вони чудово збереглися у вологому кліматі. Вік знахідок оцінюється приблизно в 500 років.

Очолювана ним група антропологів натрапила на покинутий могильник в руандійських джунглів ще в 2007 році. Тоді вчені вирішили, що знайшли залишки стародавнього поселення. Але коли в 2009 році вони приступили до регулярних розкопок на цьому місці, з'ясувалося, що про людей і їх побут не доводиться й говорити.
Знайдені останки належать явно антропоморфних істот, але в їх будові надто багато незвичайного, щоб визнати їх людьми. Насамперед дивує їх зростання. У всіх він майже однаковий - близько 2,2 метра. На непропорційно великих головах відсутні ніс, рот і очі. На думку Діти, істоти спілкувалися один з одним за допомогою телепатії і пересувалися як кажани, користуючись якимось внутрішнім біологічним радаром. Можливо, це учасники інопланетного десанту, які після висадки на Землю заразилися яким-небудь смертельним для них вірусом. В околицях не знайдено ні космічного корабля, ні його уламків, а це означає, що деякі з цих істот змогли вижити і покинути Землю.
Вчені поки не поспішають з оголошенням координат кладовища прибульців, справедливо побоюючись появи там натовпів шукачів пригод.

Ми ж зауважимо в дужках, що незвичайні людські останки археологи нерідко знаходять, але аномалії у більшості випадків пояснюються генетичною потворністю. А тому про інопланетне походження скелетів, знайдених в Руанді, говорити поки рано.