Заявами про те, що сталінізм і нацизм, мовляв, брати-близнята, нині вже нікого здивувати не можна. «Чому ж у деяких колах ще не засудили злочини комунізму? - задається питанням американська The Wall Street Journal.

Прем'єр-міністр Великобританії Невілл Чемберлен (у першому ряду другий справа) прибув на зустріч з Адольфом Гітлером

- Багато людей говорять про те, що якщо злочини нацизму були доведені і засуджені Нюрнберзьким трибуналом, то злочини комунізму як і раніше потребують розслідуванні». «У XX столітті європейські країни випробували на собі два могутніх тоталітарних режими, нацистський і сталінський, які несли з собою геноцид, порушення прав і свобод людини, військові злочини і злочини проти людства», - вторить їй резолюція Парламентської асамблеї (ПА) ОБСЄ. Так, може бути, два найбільш потужних тоталітарних режими» і справді мають родинні коріння? Або ж нацистський режим близький чиєїсь іншої ідеології?

Щоб це зрозуміти, потрібно уважніше вдивитися в першоджерела ідей Гітлера. Звідки ж взялися ідеї, всього через пару десятків років засуджені на Нюрнберзькому трибуналі?

Вбивайте всіх, Господь дізнається своїх!
Як не дивно, всі основи німецького націонал-соціалізму - шанування себе панами, расизм, антисемітизм та геноцид «зверолюдей» - існували задовго до народження Адольфа Гітлера. І успішно застосовувалися на практиці країною, над якою ніколи не заходило сонце, - Британською імперією.

Так, наприклад, масові вбивства аборигенів в англійських колоніях були такою ж звичайною справою, як полювання. У 1830 році на Тасманії солдати 40-го полку зігнали в купу тубільців, які насмілилися бути «нелюбезными», розстріляли чоловіків, а потім забили на смерть жінок і дітей. В Австралії один з місцевих колоністів повідав мандрівникові Карлу Лумхольцу, що він вбиває всіх зустрілися йому по дорозі аборигенів-чоловіків, оскільки «вони суть скотоубийцы, жінок - тому що вони породжують скотоубийц, і дітей, тому що вони будуть скотоубийцами». «Принижені, пригнічені, смятенные, вони - колись природні господарі цієї землі - животіють тут у своєму меланхолійному існування, очікуючи ще більш меланхолійного кінця», - так описував корінних австралійців польський мандрівник граф Стшелецький. Багатий досвід британської різанини і взяв на озброєння Гітлер, який збирався вчинити з «зверолюдьми», за непорозуміння населяли багаті території Радянського Союзу, так само, як англійці чинили з аборигенами.

Аналогічна ситуація і з концтаборами. Англійці одними з перших застосували це засіб геноциду в Південній Африці, де зігнані за огорожу дружини і діти фермерів вмирали від голоду та епідемій. За офіційною заявою британського уряду, це робилося в ім'я «безпеки мирного населення бурських республік», тому не дивно, що через кілька десятків років англійське суспільство більш ніж прихильно сприйняло нацистські табори. У 1935 році ветерани Британського легіону (організації фронтовиків Великобританії) винесли високу оцінку концтабору в Дахау і особисто рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру («скромній людині, пекущемуся про благо своєї країни»). Мер британського міста Бетнел-Грін після огляду концтабору в Кислау оголосив, що «Адольф Гітлер гідно поводиться зі своїми політичними супротивниками». А одна британська оглядачка і зовсім з обуренням відкинула інсинуації про нелюдське поводження з ув'язненими: «Я б спокійно довірила цього люб'язному людині (коменданта концтабору. - Прим. авт.) свого сина.

Як можна вважати подібного людини, мирно живе зі своєю сім'єю (як, наприклад, Рудольф Хесс, комендант Освенціма. - Прим. авт.), здатним на садистські ницості?»
Під час Другої світової війни на території Великобританії працювали нацистські концтабори, в яких перебували і радянські в'язні.

Протягом п'яти років, з 1940-го по 1945-й, англійська адміністрація окупованих Німеччиною Нормандських островів співпрацювала з німцями. Досить сказати, що єдиною людиною, закликали до повстання проти гітлерівців на островах, виявився... німецький солдат Пауль Мюльбах.

З приходом німців англійська адміністрація Нормандських островів прийняла закон проти євреїв, яких тут же спільно з гестапо почали ловити британські поліцейські. І ще невідомо, кому з них було більше ненависті.

Юденфрай по-британськи

У 1920 році англійська газета The Morning Post зірвала всі покриви і розповіла читачам про те, що «протягом століть існує таємна змова, переважно єврейський; євреї прагнули і прагнуть до революції, комунізму і анархії, з допомогою яких вони сподіваються домогтися світового панування, встановивши своє деспотичне правління». Більше того, вони вже приступили до виконання свого підступного плану, який викрив міністр оборони лорд Альфред Мілнер, який попередив кабінет міністрів про те, що «революцією в Росії керують хитрі євреї». Мілнера підтримав Уїнстон Черчілль, як і Адольф Гітлер, який вважав, що міжнародне єврейство - «головне джерело всякого підривної руху» - стало «безперечним господарем Росії».

Британський союз фашистів, що підігрівається тиражирующимися друкарським відомством його величності «Протоколами сіонських мудреців», в 1936 році зажадав (як і Гітлер через п'ять років) депортації євреїв з країни.
А Арнольд Ліз, засновник Імперської фашистської ліги, в 1931, 1936 і навіть 1948-му (!) закликав до встановлення в Англії фашистської диктатури, пропагував вирішення єврейської проблеми «камер смерті», тобто газових камер.
Гітлеру таке нововведення від прогресивних британців припало до вподоби.

Школа життя для вождів

Але як така ідея, як масові вбивства з допомогою отруйних речовин, могла бути нормально сприйнята британським та німецьким товариством?

А справа в тому, що англійська і німецька освітні системи виховували громадян, для яких вбивство недочеловека або «ніггера» як жахливий вчинок стояло десь між подгоревшим тостом і пролитим склянкою молока.
«Виховні засоби та завдання британських паблік-скул - громадських шкіл - доречні і в наших освітніх закладах», - із задоволенням відзначав у 1938 році обергрупенфюрер СС Серпень Гейсмейер. Це підтвердив англійський Королівський інститут міжнародних відносин, у доповіді якого в тому ж році було відзначено, що нацистські виховні заклади «у багатьох відносинах побудовані за зразком наших англійських. Всі їх виховання спрямоване на те, щоб прищеплювати їм переконаність в їх перевазі над іншими...» «Небесам відомо, скільки там вже виховане майбутніх Гітлерів», - резюмував директор одного з англійських навчальних закладів Дж. Тейт.
Чимало нацистських вождів з захопленням ставилися до британським паблік-скул. Так, обергрупенфюрер СА Роберт Лей волів їх німецьким наполас (націонал-політичні навчальні заклади). Міністр закордонних справ Йоахім Ріббентроп бажав, щоб його син отримав виховання в одній з англійських шкіл, так само, як син керівника Головного расово-поселенського управління СС Вальтер Дарре.

Однак і британські натхненники високо цінували нацистську систему виховання: з 1934 року майбутні англійські і німецькі вожді регулярно здійснювали «обмін досвідом», наносячи візити в школи один одного. Дійшло до того, що оберстгруппенфюрер СС Йозеф Дітріх запропонував обмінятися з Англією охоронними загонами, тобто щоб есесівський лейб-штандарт Гітлера міг заступати на варту біля Букінгемського палацу. Пропозиція, правда, так і не прийняли, хоча командувач Середземноморським флотом Британії адмірал Баррі Домвилл від німецького лейб-штандарта перебував у повному захваті - той самий Баррі Домвилл, який на слова Гіммлера «Боже, бережи короля» відповів «Хайль Гітлер!».
Втім, в деякому роді обмін загонами все ж відбувся: солдати Британського добровольчого корпусу СС билися з наступаючими «азійськими ордами» до кінця, відбиваючись від радянських військ навіть в оточеному рейхстазі. «Єдина помилка Гітлера полягає в тому, що він не був народжений англійцем», - так, на думку одного з британських есесівців, пояснювався прикрий факт місця його останнього бою.

«Тримай злодія!» голосніше за всіх кричить...

У зв'язку з вищеописаним заява посольства США в Естонії про те, що СРСР разом з Німеччиною відповідальний за початок Другої світової, виглядає як черговий пасаж геббельсівською газети «Фелькишер беобахтер». Англія дала Третьому рейху ідеологію, зброю і «зелене світло» на Схід, зірвавши всі переговори по системі колективної безпеки в Європі і згодувавши Гітлеру держави на континенті одне за іншим.
Тоді яка ж країна несе відповідальність за геноцид, порушення прав людини і військові злочини, про які йдеться в резолюції ПА ОБСЄ: СРСР, Німеччина або, може бути, якась інша, яка, знаючи про гітлерівських обіцянки почати війну і розв'язати геноцид, зробила все, щоб це сталося?
Треба буде запитати про це у «нетоталитарных» англійців.