Як справи у океанів? Краще або гірше? І як нам реагувати? Відповісти на ці запитання непросто, оскільки люди цінують різні речі: одні люблять суші, інші переймаються охороною блакитного тунця. Як їм домовитися?

Кораловий риф в індонезійському архіпелазі Раджа-Ампат (фото Sterling Zumbrunn / Conservation International).

Бенджамін Хэлперн з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (США) і його колеги запропонували комплексний індекс здоров'я океану, який представляє собою свого роду компроміс між різним ставленням до Світового океану.

Тепер стан океану можна висловити одним-єдиним числом за стобальною шкалою. Сьогодні це 60. Складені рейтинги і для окремих країн, так що кожен зможе вибрати, чим йому зайнятися.

«Це дійсно корисний і важливий інструмент для початку дискусії», - говорить океанограф Катерина Річардсон з Копенгагенського університету (Данія), яка не брала участі в дослідженні. За її словами, це «величезний крок вперед». На відміну від попередніх оцінок, які мали тенденцію зосереджуватися на природі, новий індекс враховує людські потреби.

Індекс став результатом спільних зусиль. Одна група вчених з Національного екологічного центру аналізу та синтезу Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (США) - відповідала за взаємодію людини з океаном, а філантроп Вільям «Бо» Ріглі фінансував ряд організацій (Conservation International, New England Aquarium і ін), безпосередньо розробляли метод обчислення рейтингу. Загалом над проектом, вимагала $5,2 млн, працювали більше сорока фахівців.

Для початку дві групи придумали список із десяти речей, які люди зазвичай цінують в океані. Багато з них очевидні: це і продукти харчування, і біорізноманіття, і чиста вода. Інші більш характерні для країн, що розвиваються, - на зразок підтримки кустарного рибальства, на яке припадає близько половини улову в світі і від якого залежить життя величезної кількості бідняків.

Вимір того, що зробила та чи інша країна для досягнення цих десяти цілей, стало нелегким завданням. Іноді експерти стикалися з нестачею даних (хоча відкрите море навіть не бралося в розрахунок), а тому доводилося придумувати дотепні схеми. Наприклад, щоб виміряти значення туризму і відпочинку, автори рейтингу спиралися на міжнародні рейси. Звичайно, це призвело до недооцінки внутрішнього туризму, але тільки дані про міжнародних подорожах є для всіх країн.

В інших випадках доводилося кількісно оцінювати такі метафізичні речі, як, скажімо, краса пейзажу. Вчені вирішили зупинитися на наступних показниках: ступінь збереженості «культових» видів начебто пінгвінів і білих ведмедів, а також частка прибережної зони, що знаходиться під охороною.

Потім прийшов час вирішити, як розподіляти бали. Наприклад, найбільшу кількість очок у рибальстві можна було отримати, дотримуючись так званого максимального сталого улову. В інших випадках грала роль площа територій, не займаних людиною. В цілому, відзначають фахівці, досягнення вищого балу може здатися нереальним, але в дійсності це можливо, якщо ставитися до природних ресурсів розумно. Головне тут - окреслити мету і дати зрозуміти, наскільки ти далекий від неї.

Для спрощення завдання бали в кожній з десяти груп мають рівну вагу, хоча насправді якісь речі для людини й океану важливіше, ніж інші.

Найнижчий рейтинг у підсумку опинився у Сьєрра-Леоне (36), найвищий - у Джарвіса (86), що очікувано, бо цей острів в південній частині Тихого океану, що належить США, безлюдний. Розвинені країни отримали в основному більш високі оцінки, бо вони мають більше ресурсів для захисту природи, можуть собі дозволити імпорт морепродуктів і найчастіше давно перестали завдавати шкоди морським екосистемам. Держави, що розвиваються, навпаки, люблять порушувати чинні міжнародні норми.

Тепер вчені готують програмний інструмент, який дозволить кожному спеціалісту самостійно розраховувати рейтинги на підставі доступних даних.