Вчені готують земні мікроорганізми до життя на Марсі. Російські вчені провели серію дослідів з тим самим речовиною, що марсохід Curiosity виявив і з земними бактеріями.

Співробітники факультету грунтознавства МДУ встановили, що деяким спільнотам земних мікроорганізмів не страшні умови Марса - ні вакуум, ні радіація, ні сильні окислювачі, включаючи перхлорат, який нещодавно викопав на цій планеті марсохід Curiosity. Іншими словами ці бактерії могли б довгий час жити в умовах Червоної планети.

В експерименті взяли участь як бактерії з вічної мерзлоти, так і з аридних ґрунтів - розвиваються в умовах посушливого клімату. - Ми змоделювали ситуацію Марса, як можна ближче до реальної. У Фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Іоффе зробили спеціальну кліматичну камеру, за тими параметрами, які існують на цій планеті. Випробували в цій камері кілька зразків мікробних спільнот - з аридних ґрунтів і антарктичного грунту - і з'ясували, що високі концентрації окисників, радіація, низький тиск і температури не суперечать можливості адаптації і тривалого виживання на Марсі цих мікроорганізмів, - пояснює суть експериментів старший науковий співробітник факультету грунтознавства МДУ Олена Воробйова.

Раніше різні групи учених вже неодноразово проводили дослідження впливів екстремальних умов на мікроорганізми. Принципова відмінність нових експериментів в тому, що вони проводилися не з окремими колоніями бактерій, а з цілим співтовариством мікроорганізмів. «Щоб зрозуміти як їде автомобіль потрібно досліджувати його цілком, а не тільки по окремим частинам», - пояснює Олена Воробйова.

Бактерії в спільнотах виживали при температурах від -50 до +50, при тиску менше ніж один торр і при впливі високих доз опромінення (25 Mrad). При цьому бактеріальні спільноти вижили при отриманні доз вважалися раніше стерилізують, і не загинули при впливі критичних значень кислотності. Вчені вважають, що поодинці мікробні культури б не мали шансів на виживання, але змогли пристосуватися саме в спільнотах. Цікаво, що деякі мікроорганізми навіть зберегли метаболічні та репродуктивні функції.

Не менш важливо, що в експерименті брало участь те саме речовина, яке знайшов марсохід. По суті доведено, що грунт Марса не згубне для життя, і його радіація терпима для мікроорганізмів.

Правда, вчені давно припускали, що у грунті планети високий вміст перхлорату, непрямі свідчення цього вчені отримали ще у результаті програми НАСА «Вікінг». Зараз вчені з МДУ продовжують експерименти в кліматичній камері збільшуючи дозу радіації і намагаючись знайти критичну. Протягом року Воробйова обіцяє завершити роботу.

У науковому середовищі знають про цих експериментах, які по суті продовжують роботу відомо вченого Давида Гиличинского - професора Інституту фізико-хімічних і біологічних проблем ґрунтознавства РАН, який активно досліджував Арктику і Антарктику, на предмет виявлення мікроорганізмів, пристосованих до екстремальних умов. - Мікроорганізми дуже швидко адаптуються до будь-яких умов. В мерзлоті вони знаходиться в неактивній стадії і у них є всі механізми, щоб зберігати себе у тому стані, яке у них було мільйони років тому. Бактерії сильно уповільнюють метаболізм. У клітин є протекторні речовини, які не дають їм замерзнути. Але як тільки умови будуть більш сприятливими почнеться більш інтенсивний метаболізм і вони повернутися до життя, - коментує старший науковий співробітник лабораторії ґрунтової мікробіології Інституту фізико-хімічних і біологічних проблем ґрунтознавства РАН Тетяна Демкіна.

Цікаво, що при цьому, як клітина також швидко адаптується до сприятливим умовам, так і до несприятливих. Потрапляючи в живильне середовище вона може швидко втратити всі властивості, які у них були для виживання в екстремальних умовах. Тому науковці вважають найбільш придатними для експериментів клітини, які мільйони років перебували в «законсервованому стані» і мають нетиповими для решти життя на Землі механізмами виживання.