13 лютого 1992 року без малого 45 осіб звернулися в поліцію із заявами про те, що їм довелося спостерігати дивний об'єкт розміром з футбольний м'яч (за даними інших очевидців, автомобіль), що летів на висоті 900 метрів у повітрі десь між містечками Олдріч і Саттон Колдфілд у Великобританії.

17 лютого того ж року старий житель Лондона, який вигулював собаку в районі Челсі, побачив у повітрі сигароподібних предмет, який то знижувався, то піднімався, змінюючи свою форму.

У листопаді 1989 року британка, ім'я якої не розкривається, розповіла про зустріч з людиною, представившимся прибульцем з іншої планети. Світловолосий чоловік зі скандинавським акцентом пояснив, що розмова з землянкою дуже важливий для встановлення контакту між різними цивілізаціями. Перелякана жінка кинулася бігти, як раптом почула шум двигунів і побачила велику сферичну конструкцію, яка, сяючи різнокольоровими вогнями, злетіла в небо.

Вище наведені три звіту про зустрічі з НЛО, вибрані навмання з декількох тисяч свідчень, які були у віданні британського міністерства оборони. Колись всі ці документи були секретними, але поступово військові знімають з них гриф і передають Національного архіву Великобританії. У суботу, 21 березня, архів отримав третю серію паперів. Сім об'ємистих pdf-файлів містять величезну кількість інформації про НЛО, зібраної в період з 1987 по 1993 роки.

Проект повної передачі всіх документів, що стосуються невпізнаних літаючих об'єктів, Національного архіву стартував у 2008 році. Міністерство оборони розраховує оцифрувати і переправити в архів всі залишилися у нього кілограми відповідних паперів до 2010 року. У повідомленні на сайті Національного архіву зазначається, що однією з цілей проекту є задоволення інтересу публіки до НЛО. У самих військових інтерес до "літаючим тарілкам", схоже, пропав вже давно.

Численні теорії змови припускають, що влада навмисно приховують від громадськості інформацію про інопланетян. Прихильники найрадикальніших з них і зовсім вважають, що уряди всіх країн світу давно керують планетою разом з прибульцями з інших світів. Цілком можливо, що так воно і є. Але існує й інша точка зору.

На сайті Національного архіву разом з документами з міністерства оборони викладена пам'ятка, написана істориком і журналістом Девідом Кларком (David Clarke), який спеціалізується на вивченні свідоцтв про зустрічі з НЛО. У пам'ятці Кларк описує коротку історію дослідження непізнаних літаючих об'єктів у Великобританії та частково в інших країнах. Наведена ним інформація змушує припустити, що уряди займалися цим питанням зовсім не з бажання встановити контакт з позаземними цивілізаціями. Причина підвищеної уваги до дивних вогнів в небі є цілком собі земний.

Всі упізнано

Непізнані літаючі об'єкти вперше стали постійною темою для обговорення у Великобританії на початку XX століття. Перед Першою світовою війною в світі зростала напруга, і британські власті побоювалися, що німці можуть шпигувати за їх стратегічними об'єктами за допомогою дирижаблів або інших літальних апаратів. Тому повідомлення про будь-які підозрілі об'єкти в небі ретельно документувалися військовими. Тим не менш, в 1916 році міністерство сухопутних військ випустила звіт, в якому говорилося, що поява 89 відсотків спостережуваних об'єктів пояснюється природними причинами: яскраві планети, падіння метеоритів, промені прожекторів. Шпионящих за туманним Альбіоном ворожих апаратів виявлено не було.

Під час Другої світової війни НЛО стали помічати частіше, і військові знову зайнялися аналізом вступників про них даних. Тим більше що з ростом технічного оснащення сторін ймовірність запуску літальних апаратів-шпигунів або штурмовиків помітно зросла. Створювати такі апарати теоретично могла не тільки Німеччина, але й Радянський Союз. Особливе занепокоєння британського міністерства оборони викликали чутки про примарних ракетах, помічених над Скандинавією. Втім, і в міністерстві знаходились скептики, які стверджували, що загадкові об'єкти - це всього лише метеорити, а ракети існують лише в уяві людей, наляканих перспективою радянської експансії.

У 1946 році вперше з'явилися повідомлення про"літаючі тарілки". Причому першими їх помітили американські військові. Саме "тарілки" просочилися в пресу і залучили до проблеми увагу громадськості - науковою і ненауковою. Під впливом особливо вразливих чиновників у міністерстві був створений спеціальний відділ, який займає виключно "літаючими тарілками". У 1951 році співробітники відділу прийшли до висновку, що "тарілок" не існує. Всі помічені очевидцями непізнані літаючі предмети були яскравими астрономічними об'єктами, результатом незвичайного падіння світла або розладу стану психіки, а то і зовсім підробками. Подальше вивчення феномену "літаючих тарілок" було визнано недоцільним.

Однак у 1951 році число повідомлень про НЛО стало лавиноподібно збільшуватися, крім того, "тарілки" радари засікли американських військових. Їх британські колеги визнали, що ситуація стала набагато серйозніше, і наказали відтепер засекречувати всі повідомлення про НЛО і передавати їх безпосередньо людям з спеціально створеного департаменту ВВС. Практично ніяких документів про НЛО, що надійшли з 1953 по 1956 роки, не збереглося. Однак у 1955 році міністр у справах ВВС виступив зі звітом, зробленому на підставі цих повідомлень. Основний висновок звіту був тим же, що і кілька років тому: 90 відсотків дивних явищ мають раціональне пояснення. 10 не мають пояснення, через нестачу інформації.

Остання надія

І все-таки саме із-за цих 10 відсотків британське міністерство продовжувало збирати інформацію про НЛО. Співвідношення між зрозумілим і незбагненними об'єктами залишалося приблизно тим же самим - 90 до 10. Поступово інтерес до повідомленнями очевидців про незвичайних вогнях і особливо незнайомців, що представляються інопланетянами, став згасати. Ступінь секретності відповідних документів зменшувалася, і ось, врешті-решт, їх вирішили зробити надбанням публіки.

Незважаючи на настільки прозаїчне пояснення щедрості військових, які відкрили свої архіви, любителі непізнаного отримали чудову можливість вдосталь попрацювати в звітах про загадкові події. Швидше за все, вони знайдуть безліч підтверджень тому, що прибульці існують. Але так навіть цікавіше.

Ірина Якутенко