Дивна доля земних і підводних скарбів. Одні лежать сотні років, ніхто нічого не знає про них, і лише випадковим чином таємниця несподівано розкривається. Про інших, навпаки, все відомо, місцезнаходження скарбів - не секрет, але підняти їх довго не вдається.

Незвичайна карта

Років сорок тому один заповзятливий американець видав цікаву карту. На ній зображений півострів Флорида і прилеглі до нього острови. Вздовж і впоперек карта розмальована черепами, пістолями, шаблями і підзорними трубами. Тут же можна прочитати імена найвідоміших піратів. А якщо придивитися - побачити то тут, то там маленькі хрестики. Їх - близько двох десятків.

«Ця карта, - стверджує напис, -показує місця найбагатших скарбів, захованих і втрачених Гаспарильей (Чорним Цезарем) та іншими відомими морськими розбійниками, а також і більш чесними людьми, які залишили скарби, оцінювані нині в сотні мільйонів доларів».

Хрестики як раз і означали місця розташування скарбів на суші і на морському дні. «На цьому острові, - вказується проти одного з хрестиків, - заритий скарб пірата Джона Ракхама, який був повішений в порту Ройял. Скарби у вигляді золотих злитків вартістю два мільйони доларів».

Проти іншої межи йдеться: «Тут знаходяться скарби пірата Едварда Тіча, відомого на прізвисько Чорна Борода».

Третій хрестик з таким написом: «Достовірно відомо, що незліченні багатства пірата Вільяма Роджерса, прозваного Біллі Криві Ноги, лежать в цьому районі».

Золото, алмази, перли

Незвичайна карта коштувала всього один долар і призначалася, головним чином, для туристів. Наскільки вона точна, невідомо. Та й навряд чи можна з її допомогою насправді відшукати скарб. Але те, що на морському дні лежать незліченні скарби, - щира правда. Злитки золота і срібла, прикраси з дорогоцінних каменів, зброя, монети-вони потрапили туди разом з потерпілими аварії або потопленными кораблями. А таких випадків було чимало.

У 1595 році неподалік від півострова Флорида затонула іспанська каравела «Санта-Маргарита», у трюмі якій знаходилися золоті злитки вартістю (за сучасним курсом) більше восьми мільйонів доларів. Три роки тому в Карибському морі загинув корабель «Сан-Фердінандо» з коштовностями вартістю 20 мільйонів доларів.

В 1628 році найсильніший ураган, к у Флоридському протоці, погубив одинадцять іспанських галеонів, везших в Європу казкову видобуток. Золото, яке було завантажено на них, оцінювався в один мільярд двісті мільйонів песет!

У 1716 році в Столовому затоці, потрапивши в жорстокий шторм, пішли до дна сорок два голландських фрегата. Загинув при цьому і вантаж золота вартістю 460 мільйонів гульденів.

І цей перелік дорогоцінних втрат можна було б продовжувати і продовжувати. Гинули французькі, англійські, американські кораблі, гинули, несучи з собою на морське дно золото, срібло, платину, алмази.

Звичайно, спроб відвоювати у моря викрадені ним скарби було чимало. Але найчастіше ці спроби закінчувалися невдачами, а то й трагедіями. Гроші, витрачені на пошуки і підйом скарбу, як правило, не окупалися. Однак бували й щасливі випадки, коли вдавалося-таки підняти на поверхню моря коштовності, здавалося, вже назавжди втрачені.

Зникле золото

Взимку 1917 року біля берегів Північної Ірландії сталася трагедія. В той день англійський корабель «Лаурентик» прямував у канадський порт Галіфакс. Він віз більше трьох тисяч злитків золота в якості плати Канаді за військові постачання.

На виході із затоки Лох-Сулли «Лаурентик» наскочив на німецьку міну, підірвався і швидко затонув разом з половиною команди і своїм золотим вантажем.

Не було ще в довгій історії мореплавання випадку, щоб із загиблим кораблем йшло на морське дно стільки золота - сорок три тонни! На щастя, корабель затонув на глибині близько 40 метрів. Від поверхні води до палуби «Лаурентика» було і того менше - всього 18 метрів.

Рятувальні роботи почалися майже відразу ж після загибелі корабля. Керувати підйомом золота англійське уряд доручив досвідченому водолазові Гайбону Дамэнту, прославився своїми рекордними спусками на великі глибини.

Все обіцяло швидкий успіх. Насправді ж порятунок золота «Лаурентика» виявилося справою надзвичайно складним і небезпечним. З великим трудом водолази пробилися (та й то лише за допомогою вибухівки) в броньовану комору, туди, де зберігалися жадані злитки. Невелика частина їх була витягнута з комори і піднята нагору.

Через негоду роботи довелося призупинити. Коли ж через тиждень рятувальники повернулися до «Лаурен-тику», то не повірили своїм відчуттям: комора виявилася... абсолютно порожній. Марно водолази шукали руками в непроглядній пітьмі, перевіряючи на дотик кожен куточок сховища. Золото зникло, зникло, наче його й не було зовсім.

Як з'ясувалося, під ударами вирував моря, які доходили до загиблого корабля, його корпус сильно деформувався, шви на ньому розійшлися, злитки золота провалилися в трюм і там перемішалися з різними уламками, піском, мулом і камінням. Довелося знову пустити в хід вибухівку. Піщані наноси водолази розмивали струменями води, що подається зверху по шлангах. Корпус корабля довелося розрізати на шматки вздовж і впоперек.

До 1924 року, за сім років напруженої праці вдалося розшукати і підняти на поверхню 2186 золотих злитків. П'ять тисяч разів водолазам довелося опускатися за ними на морське дно. І все ж 25 злитків морі так і не повернув. Вони залишилися в якості данини Нептуну, бога морів.

Трагедія «Иджипта»

Це лише один з прикладів того, як нелегко видобуваються затонулі скарби. А таких прикладів чимало. Згадаймо про порятунок коштовностей, потонули разом з англійським пароплавом «Иджипт».

22 травня 1922 року цей великий пасажирський пароплав зіткнувся в густому тумані з французьким судном і, отримавши страшні пошкодження корпусу, через 20 хвилин затонув.

На лихо, катастрофа сталася в глибоководному районі, біля мису Финистер-ре, в Атлантиці. Глибина тут сягає 120 метрів. Для водолазної техніки того часу глибина - величезна. І все ж, незважаючи на це, скарби вирішено було рятувати.

До «Иджипту» водолази опускалися спеціальної спостережної камері. Через її ілюмінатори вони могли оглядати затонулий корабель і керувати роботами. Коштовності ж піднімалися на борт допоміжного судна за допомогою особливих захоплень і лебідок.

Унікальна операція тривала шість років і коштувала понад мільйон доларів. Але ці витрати окупилися, як мовиться, з лишком. В результаті було піднято 865 злитків золота (на жаль, не всі, на судні їх було більше тисячі), шість тонн срібла та вісімдесят тисяч золотих монет.

Однак шукачам підводних скарбів, як уже зазначалося, далеко не завжди так щастило. Роки виснажливої, небезпечної праці, величезні кошти, витрачені на пошуки, а в нагороду-всього кілька монет, піднятих з морського дна. Бували випадки, коли водолази розплачувалися своїм здоров'ям за спробу добути морський скарб, як це сталося, наприклад, з відомим підкорювачем морських глибин, водолазом А. Ламбертом.

В кінці позаминулого століття Ламберт взявся підняти золото з пароплава «Аль-фонсо XII», затонулого в 1885 році в районі Канарських островів. Глибина тут чимала - понад півсотні метрів. На таку глибину опускалися тоді лише найдосвідченіші, найвитриваліші і відчайдушні водолази.

Висадивши в повітря динамітом три палуби, три поверхи корабля, Ламберт пробрався в суднову комору, де знаходилося десять ящиків із золотом, і сім з них підняв на поверхню. Дорого заплатив відважний водолаз за це занурення. Ламберт був паралізований і на все життя залишився інвалідом.