Британський дослідник знайшов свідчення того, що армія Перської імперії Сасанідів вперше застосували отруйні гази під час облоги міста Дура-Европос у Східній Сирії. У 256 р. н. е. жертвами першої газової атаки в історії людства стали 20 римських легіонерів.

Античне місто на Євфраті Дура-Европос (Dura-Europos - «dura» арамейською означає фортеця) в римський час був великим торговим центром. У 256 році його захопили війська Сасанідів. Самі Сасаніди називали свою державу Eranshahr - «Державою іранців (аріїв)». Перські Сасаніди проникли в Сирію й Месопотамію при царі Шапуре I. 260 року у Едесси його армія полонила римського імператора Валеріана і більшу частину його війська.

Британський археолог Симон Джеймс (Simon James) реконструював події, що відбулися під стінами сирійської фортеці Дура-Европос в третьому столітті н.е. Перси звели велику земляну насип, одночасно викопавши під стінами підземний хід.

Римляни, в свою чергу, рили контртраншею, але навряд 20 легіонерів досягли тунелю під стінами Дура-Европос, як пали жертвою хімічної атаки. Принаймні один з нападників на римський гарнізон персів теж був убитий отруйними газами. Після того як місто впало, він на довгий час виявився покинутим.

Можливо, перси почули, як римляни ведуть підкоп і встигли приготуватися до бою. Коли легіонери проникли в тунель, їх огорнули хмари отруйного газу. У вугільний басейн арійці підкинули палаючої смоли, бітуму й кристали сірки і стали роздувати це ковальськими міхами, щоб в римський підкоп пішов густий дим, від якого ворожі солдати задихалися.

Трупи римських легіонерів склали біля стіни, а їхні щити повісили на стіну. Один з аріїв кинувся в проритий ворогами тунель, щоб запалити його, але задихнувся в отруйних парах. Його скелет теж виявлено. Римський тунель обрушився - і перси змогли спокійно закінчити свої підземні роботи. Нападники швидше за все хотіли зруйнувати фортечну стіну і головну вежу.

Хоча існує багато доказів подібної теорії, повідомив нещодавно на засіданні у Філадельфії Симон Джеймс, у нього немає повної впевненості, що саме так все відбувалося. «Щоб убити 20 солдатів у приміщенні висотою і шириною менше 2-х метрів, довжиною 11 метрів, перси мали бути сверхчеловеками - або винайти щось підступне», - впевнений Джеймс. Але на користь останньої версії говорять залишки смоли і сірки, виявлені археологом у римського тунелю.

Версія Джеймса цілком реалістична хоча б вже тому, що хімічна зброя вже неодноразово застосовувалася в античній історії. Найвідоміше застосування бойового отруйної речовини - це Грецький вогонь: суміш з нафти, асфальту, сірки та інших горючих матеріалів. У класичних текстах давнину також зустрічаються, за словами археолога, згадки про вживання горючих речовин в тунелях під час облоги.

Для римлян хімічна атака під стінами Дура-Европос теж не могла бути повною несподіванкою. Легіонери вже стикалися з застосуванням отруйних газів. У 190 р. до н.е. римські легіони обложили сильно укріплене місто Амбракия (сьогодні Арту) на заході Греції.

Після того, як їх спроби пробити пролом у стіні зазнали невдачі, вони вирили підземний тунель. І тоді захисники фортеці відігнали римлян димом від спалених пір'я, роздуваючи задушливий чад з допомогою міхів. Легіонерам довелося ретируватися.

Ігор Буккер