Протягом тисячоліть хтось старанно визволив людство від накопичених знань, знищуючи все, що хоч побічно могло вказати людям шлях істинного розвитку - той шлях, який можна пройти, тільки вдосконалюючи власні сили й свідомість, але ніяк не з допомогою милиць «технічного прогресу».


Як це не банально звучить, але джерелом знань завжди були книги. І саме книги, особливо найбільш цінних їх примірники, планомірно знищувалися. Розглянемо докладніше цей сумний процес починаючи з давніх часів.

Коли Цезар прибув до Олександрії, у знаменитій бібліотеці налічувалося щонайменше сімсот тисяч рукописів. І деякі з них вселяли завойовникам страх. Зокрема, таке літературна спадщина якогось Бероса, вавилонського жерця, який втік у свій час в Грецію. Берос був істориком, астрологом і астрономом. Він винайшов напівкруглий сонячний циферблат і створив теорію складання сонячних і місячних променів, передбачивши найсучасніші роботи з інтерференції світла. Крім іншого, серед своїх праць Берос залишив розповідь про зустрічі з інопланетянами... - таємничими Апкаллу-самі, істотами, що нагадували риб; вони жили в скафандрах і передали людям перші наукові знання, старанно записані вавилонським жерцем.

«Історія світу» Бероса, в якій він описував свої перші контакти з інопланетянами, втрачена. Від неї залишилося лише кілька фрагментів.

У тій же бібліотеці зберігалися праці Деметріоса Фалернского, один з яких носив дивну назву: «Про світловому пучку в небі» - перший твір про літаючих тарілках. Там же містилися і праці фінікійського історика Мокуса, якому приписують створення атомної теорії.

Імовірно, в Олександрійській бібліотеці була й знаменита «Книга Тота». За стародавньою легендою, Той винайшов писемність і був літописцем всіх зборів богів. Книга була написана на 78 золотих пластинах, а її авторами вважалися жителі Атлантиди.

Знання накопичуються і знищуються...

«Книга Тота» розкривала таємниці управління різними світами. Вона також давала владу над землею, океаном і небесними тілами. З її допомогою можна було воскрешати мертвих, впливати на інших людей на відстані, опановувати невідомими нам функціями власного тіла.

Із знищенням бібліотеки зникли всі перераховані праці, в тому числі й золоті таблички «Книги Тота». Переписані на папіруси копії планомірно знищувалися жерцями, а пізніше - інквізицією.

Духи Джона Ді

Перенесемося в більш пізні часи. На рубежі XV-XVI століть якийсь абат Тритемий написав працю під назвою «Стеганографія». Передмову до книги звучить наступним чином: «Я розповім вам про способи, якими я зможу точно і надійним чином передати свою волю кожному, хто осягає сенс моєї науки, як би далеко він не знаходився від мене, нехай навіть за сто верст. Навіть в'язневі, і знаходиться під невсипущою охороною, я здатний передати свої думки».

Яке відкриття зробив абат - невідомо, але в 1616 році рукопис публічно спалили. Та ж доля спіткала і праці англійського математика, географа й астронома доктора Джона Ді (1527-1609 роки). Збереглася тільки мала частина його твору під назвою «Щире і вірне повідомлення про те, що відбувалося протягом багатьох років між доктором Дж. Ді і деякими духами». Духами доктор називав неземних розумних істот, з якими, за його твердженням, неодноразово вступав у контакт.

У книзі містилися математичні знання, рівень яких набагато перевищував існував за часів Джона Ді. Ще там ішлося про те, що Земля складається з безлічі накладених одна на іншу сфер, збудованих уздовж іншого виміру. Між цими сферами є точки, або, вірніше, поверхні дотику. Велика частина рукопису була спалена невідомими, розграбували архів Джона Ді після його смерті.

Безцінні давні рукописи знищувалися і за часів Паризької комуни, і в Другу світову. Безліч реліквій згоріло в Національній бібліотеці в Сараєво на початку 1990-х років. Процес знищення знань триває.