Переглядів: 3746
Гори - барометри зміни клімату, але до цих пір у науки немає відповідей на найпростіші запитання про них. Скільки снігу на вершині і схилах? Як сніговий покрив змінюється від року до року?
На ці та інші питання покликана відповісти нова міжнародна програма.
За два роки проект «Експеримент за взаємною порівнянні твердих опадів» (Solid Precipitation Intercomparison Experiment, SPICE), очолюваний Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО), розгорне масив самих сучасних датчиків в 15 географічно і кліматично різних пунктах по всьому світу на висотах до 4 318 м над рівнем моря. Мета - точне вимірювання товщини снігового покриву та снігопаду, самої крихкою різновиди опадів, яка може вислизнути від уваги простих пристроїв збору або ж блокувати їх. Результати дозволять поліпшити кліматичні моделі і допомогти з прогнозами стабільності вічної мерзлоти, змін екосистем та доступності водних ресурсів у найближчі десятиліття.
«Снігопад - важлива частина кругообігу води в природі, - пояснює Роджер Аткінсон, виконуючий обов'язки керівника програми ВМО з приладів та методів спостережень. - Якщо ми не зможемо точно виміряти кількість снігу, нам не судилося дізнатися, скільки води у нас є зараз і як ситуація зміниться в майбутньому».
Снігопад також частково визначає, льодовик зростати або відступить, зазначає Чжан Иньшэн з Інституту досліджень Тибетського плато (КНР), яка не приймає участі у проекті. «Суперечки про долю гімалайських льодовиків йдуть дуже давно, але у нас немає розуміння навіть основ», - зізнається фахівець.
Багато параметри клімату можна оцінити сьогодні з великою точністю: температуру, тиск, швидкість вітру, вологість повітря. Снігопад поки не входить у цей перелік. Легкі сніжинки, їх запросто уносить вітер, і на те, скільки снігу потрапить в мірні циліндри, можуть вплинути різні погодні умови, нагадує нам Родіка Ниту з канадського Управління з охорони навколишнього середовища, яка очолює проект. І при температурі близько нуля вологий сніг, як правило, прилипає до країв контейнера, утворюючи шапку, яка не дозволяє збирати сніг далі.
«Недобір - серйозна проблема», - погоджується Рой Расмуссен з американського Національного центру досліджень атмосфери. Цим грішать і автоматичні датчики, які збирають часом лише 20% снігу. А ненадійні дані приводять до однієї з найбільших невизначеностей у роботі кліматичних моделей, в силу чого не виходить спрогнозувати ситуацію з водними ресурсами і небезпечними процесами в горах, каже пан Расмуссен. До того ж кількість опадів (і снігу в тому числі) буде зростати по мірі подальшого нагрівання планети. Треба знати, чи компенсує це інтенсифікацію танення льодовиків.
Останній великий міжнародний проект по вимірюванню снігового покриву проводився понад 20 років тому, і весь цей час наука і техніка не стояли на місці. Однією з цілей нової програми стане перевірка нещодавно розроблених приладів і вітрових щитів. Наприклад, польові спостереження показують, що екрани, що зменшують горизонтальну швидкість вітру над датчиком, значно збільшують збір. «Це найважливіший фактор для точних вимірів», - зазначає пан Расмуссен.
Нові методи приладів опалення допоможуть вирішити проблеми закупорки без випаровування снігу або посилення турбулентності повітря, з-за чого сніг видувається геть. Відбувається перехід до автоматизованого інструментарію, що дозволяє проводити безперервні вимірювання на великих площах у важкодоступних районах.
На жаль, SPICE охопить далеко не весь світ. Наприклад, Гімалаї будуть обійдені увагою проекту, але пан Чжан і його колеги на початку наступного року заповнять пробіл, організувавши станції на Тибетському нагір'ї аж до висоти 6 000 м.
У будь-якому випадку наземних вимірювань не вистачить ніколи. Тому результати SPICE знадобляться для калібрування супутникових датчиків, які з допомогою мікрохвильового випромінювання, радіолокаторів і лазерів охоплять куди більші території.