Європа біжить наввипередки з кліматом. На досягнення глобальної угоди про скорочення викидів парникових газів надії мало, і до 2100 року температура, найімовірніше, зросте на 3 або 4 C по відношенню до доиндустриальному рівня. Треба встигнути підготуватися.

У новій доповіді Європейського агентства з навколишнього середовища розповідається про те, як клімат вже змінився і що станеться далі. Вперше у нас є достатньо чітке уявлення про це.

Найбільш несприятливі наслідки зміни клімату в різних регіонах Європи.

Отже, температурні екстремуми стануть більш частими по всій Європі. На півдні континенту спека буде особливо сильною, бо там і так гаряче, до того ж ця частина нагрівається швидше середнього по Європі (приблизно з тією ж швидкістю, що і Арктика). Спеку особливо важко переносять літні люди, а населення Європи стрімко старіє, так що висновок про жертви зробити нескладно.

Багато середземноморські міста вже готові до спеки: у них вузькі, тінисті вулички і не занадто багато теплоизлучающего бетону. А ось на півночі справи йдуть гірше. У 2003 році від небаченої спеки загинуло 35 тис. осіб, в основному це були французи, а серед французів - парижани. Містами північної частини Європи слід переглянути архітектуру і планування, насадити побільше зелені, а також позбутися по можливості від бетону та асфальту. Між іншим, ці заходи допоможуть впоратися з повенями, адже при наявності великої кількості відкритого ґрунту воді простіше піти.

До речі, про паводки. Вони трапляються все частіше. Країнам Північної і Західної Європи належить зіткнутися з новими атлантичними бурями і крутим підйомом рівня моря. Оскільки Північне море вже Середземного, там рівень підвищиться сильніше, ніж на півдні. Прибережні низини поступово зникнуть. Більш високі береги підмиє. Штормові нагони в будь-якому випадку будуть вище і далі.

Основна частина території Нідерландів лежить нижче рівня моря і не одне століття бореться за те, щоб не піти під воду. З одних небезпечних районів влада країни евакуювала населення, заохочуючи заболочування. В інших місцях будуються плавучі будинки. В майбутньому цей досвід стане в нагоді. Звичайно, всю берегову лінію не врятувати (вона дуже велика), але Копенгаген, Лондон та інші важливі порти повинні подумати про зміцнення набережних.

Будуть і свої плюси. Гірські райони (Альпи, Скандинавія) покладаються в основному на гідроелектростанції, і до 2050 року потік води буде крутити турбіни круглий рік. Крім того, Північна Європа зможе виробляти більше біопалива завдяки збільшенню тривалості вегетаційного періоду. Ура!

І відразу - на жаль! Багато атомні станції будуються на узбережжі для спрощення доступу до води, що охолоджує реактори. Минулорічна аварія на Фукусімській АЕС в Японії чудово показала, чим це загрожує. Тому доведеться захищати від станції високої хвилі і використовувати резервні методи охолодження.

З енергетики автори доповіді переключаються на сільське господарство. Нагадуємо: на півдні - нестача води, на півночі - бурі та повені, всюди спека. Середземномор'ю доведеться відмовитися від багатьох культур. Фермери переключаються на посухостійкі рослини начебто сорго та проса. З найбільшими труднощами зіткнуться бідні країни південно-сходу - Болгарія, Румунія і Туреччина. Але при правильно і своєчасно проведеної іригації вони могли б стати новими житницями Старого Світу.

Європейська економіка досі не оговталася від фінансової кризи 2008 року. Зміна клімату стане, без сумніву, ще більш страшним випробуванням. Багаті країни можуть дозволити собі закупівлю продовольства та інших необхідних товарів за кордоном, а також інвестиції в нові технології та захист від зростання рівня моря, а бідні стануть ще біднішими. Цей дисбаланс проявляється вже зараз: лише 14 країн ЄС розробили плани адаптації, і всі вони належать Північній і Західній Європі. При цьому в групі ризику знаходяться не лише бідняки зразок Болгарії, але і маленькі держави на кшталт Швейцарії, добробут яких може підірвати одна-єдина серйозна катастрофа. Створювати фонд для боротьби з наслідками кліматичних змін слід вже зараз.

Середземноморські країни, здавалося б, не такі вже бідні, але їх економіка залежить насамперед від сільського господарства та туристів. Третина світового туризму припадає на Середземне море. Цим державам необхідно знайти новий спосіб заробляти на життя.

Підготовлено за матеріалами NewScientist.