Багато космонавти після повернення на Землю розповідають про різних дивних процесах, які вони не тільки чули, а й бачили. Часом розповіді наповнені фактами, які не можливо описати і підтвердити з наукової точки зору. Як відомо космонавти і льотчики-випробувачі люди не з боязкого десятка, але за їх твердженням їм ставало страшно на рівні психологічного підсвідомості від побаченого і почутого. Так що ж відбувається в космосі?

Нез'ясовні бачення і звуки

Не так давно доктор технічних наук, льотчик-випробувач 1-го класу Марина Попович опублікувала частину зібраних протягом тривалого часу свідчень про спостереження аномальних явищ на орбіті Землі. На сьогоднішній день її колекція становить понад двох тисяч фактів підтверджених космонавтами, які спостерігали щось нез'ясовне в космосі. Після відвідин одного з концертів популярного ВІА Юрій Гагарін розповів, що схожу музику він вже чув, але не на Землі, а вчасно польоту в космос. Подібні відчуття відчував не тільки перший космонавт, але і люди які літали в космос пізніше. Так Владислав Волков розповів про дивні звуки, які оточували його під час перебування в космосі. «Внизу летіла земна ніч. І раптом з цієї ночі долинув... гавкіт собаки. А потім став виразно чути плач дитини! І якісь голоси. Пояснити все це неможливо», - так Волков описав звуки, які переслідували його практично весь час польоту.

Не менш цікаві і повідомлення про різних візуальних спостереженнях. Американський астронавт Г.Купер розповідав, що, пролітаючи над територією Тибету, він зміг неозброєним поглядом розглянути будинку і навколишні споруди. Вчені даний ефект назвали збільшенням наземних об'єктів, але наукового пояснення можливості розглянути споруди з відстані в 300 кілометрів поки немає. Космонавт Віталій Севастьянов своїм повідомленням, що при прольоті над Сочі він зміг розглянути власний двоповерховий будинок викликав суперечки серед фахівців-оптиків.

Кандидат технічних та філософських наук, космонавт-випробувач Сергій Кричевський розповів, що вперше почув про непояснених космічних глюки від свого іменитого колеги, який протягом півроку перебував на орбітальному комплексі «Мир». Кричевський тоді готувався до першого свого польоту в космос, і досвідчений колега попередив його про можливу небезпеку. Попередження увазі, що при перебуванні в космосі людина може бути підданий фантастичним мрій наяву, які спостерігали багато космонавти. Дослівно, попередження було наступним: «Людина зазнає одну або кілька трансформацій. Перетворення в той момент здаються йому природним явищем, ніби так і повинно бути. Бачення у всіх космонавтів різні. Схоже одне: що побували в подібному стані визначають певний йде ззовні потужний потік інформації. Ніхто з космонавтів назвати це галюцинаціями не може - занадто реальні відчуття».

Пізніше Кричевський назвав це явище «ефектом Соляріса», який передбачив Станіслав Лем. На думку дослідника, фантастичний твір «Соляріс», це не фантастична вигадка, а досить точно прорахований прогноз вченого. У фільмі, який був знятий Андрієм Тарковським за твором Лемма, головний герой став свідком не тільки візитів невідомих гостей, але і побачив батьківський дім, який з'явився з безодні океану. Кадри фільму, є проекцією того, з чим стикаються справжні космонавти. Можливо, космос має здатність матеріалізувати думки людей і показує їм те, про що вони мріють на підсвідомому рівні. Але, незважаючи на різні припущення, питання про походження незвичайного явища залишається відкритим.

Після проведення досліджень деякі вчені схиляються до думки, що виникнення подібних незрозумілих випадків варто віднести до зміни свідомості людини з-за впливу мікрохвильового випромінювання. Російський біофізик Олександр Прессман у своїх наукових працях досить точно описав реакцію організму людини при впливі хвиль в сантиметровому діапазоні. Зокрема він довів, що при впливі на організм людини випромінювання частотою 3000 МГц і одночасному впливі електромагнітної енергії виникає стан повного заціпеніння, коли відмовляють руки і ноги. Оскільки сантиметрові хвилі в першу чергу впливають на біопотенціали мозку та ендокринні процеси, відчуття страху, очевидно, викликано тим же джерелом. Дане пояснення підходить до повідомлень про дивні звуки і видіннях на орбіті.

Космонавт Олександр Серебров чотири рази літав у космос. Під час одного з своїх перших польотів він по необережності впустив магніт, який повів себе «неадекватно»: як правило, всі предмети в стані невагомості обертаються, а магніт став колебат. Таке можливо тільки при наявності високого магнітного поля. Напрямок струму магніту змінювалося в залежності від положення космічної станції по відношенню до Сонця. Перебуваючи в тіні, магніт притягував предмети, але як тільки потрапляв у зону освітлення Сонцем, предмети відскакували. Серебров розповідав, що, вперше зіткнувшись з таким явищем, він був шокований, адже дане поведінка магніту порушувало звичні правила поведінки предметів у стані невагомості. Після прибуття на Землю Серебров повідомив про свої спостереження представникам інституту медико-біологічних проблем, але вчених дане повідомлення не зацікавило. Коли в 1993 році Серебров здійснив свій четвертий політ в космос, то на борту космічного апарата на його вимогу були встановлені прилади для вимірювання магнітного поля. Космонавт протягом усього польоту проводив вимірювання в різних частинах космічного корабля і на основі його записів стало відомо, що магнітне поле змінювалося не менше 16 разів на добу, але зміни були неоднорідними. Найбільшу випромінювання магнітне поле знаходилося в районі командирської рубки, яка знаходиться по лівому борту корабля. Силові кабелі проходять по лівому борту, безпосередньо над головою Василя Циблиева - командира корабля. Під час сну в такому положенні Циблиев вів себе вкрай неспокійно, він кричав, скрипів зубами, метався, але варто було змінити становище і віддалиться від кабелів, його стан приходило в норму, і сон ставав спокійним. Серебров пригадав свою розмову з Циблиевым: «Я запитав Василя, в чому справа? Виявилося, йому снилися феєричні сни, які він іноді брав за дійсність. Переказати їх він не міг. Казав тільки, що нічого подібного в житті не бачив. Вже потім, повернувшись з польоту, я проконсультувався з фахівцями, і вони підтвердили: людина може жити в магнітному полі будь-якої напруженості, але лише в тому випадку, якщо воно однорідне. А перебування в градієнтному поле може бути небезпечно для психіки».

Вчені відзначають, що змінні магнітні поля, це не єдиний і не самий небезпечний фактор ризику впливу на психіку людини, який знаходиться на орбіті. Кожен космонавт стикався з таким явищем як фосфены, який представляє собою фіксування світлових спалахів при закритих очах. Першими хтось розповів про це ефекті, були Ніл Армстронг і Едвін Олдрін, які в 1969 році були учасниками польоту на Місяць. НАСА не тільки з усією серйозністю поставився до розповіді астронавтів, але й стала ініціатором проведення дослідження незвичайного явища. В результаті досліджень було встановлено, що ймовірною причиною такого явища можуть бути частинки космічних променів, які рухаються з величезною швидкістю. Фізична причина явища була встановлена, але в питанні як ці частки впливають на нейрони мозку залишається загадкою. Самі космонавти стверджують, що фосфены чинять негативний вплив на загальне самопочуття і стають причиною дискомфорту. Свою думку з цього питання висловив і Олександр Серебров: «Там, в глибинах Всесвіту, з людьми відбувається невідомо що. Стан фізична худо-бідно вивчається, а ось зміни свідомості - темний ліс. Медики роблять вигляд, що людину можна до всього підготувати на Землі. Насправді це абсолютно не так».

Деякі фахівці припускають, що в більшості випадків у космонавтів відбувається зміна стану свідомості. Можливо, причина лежить в тому, що людина потрапляє в незвичну середу, яка якимось чином стає якимсь каталізатором цього стану. Володимир Воробйов доктор медичних наук, старший науковий співробітник центру РАМН стверджує наступне: «Але, бачення і інші незрозумілі відчуття на космічній орбіті, як правило, не мучать космонавта, а доставляють йому своєрідне задоволення, не дивлячись на те, що викликають страх. Варто врахувати, що в цьому теж є прихована небезпека. Не секрет, що, після повернення на Землю, більшість підкорювачів космосу починають відчувати стан туги за цим явищам і при цьому відчувають непереборну, а іноді і хворобливу тягу знову відчути ці стани. Багато хто знаходить себе в тому, що стають учасниками наукових експедицій на місця посадок або появ НЛО, йдуть у гори, щоб знайти сліди невідомого «снігової людини», стають філософами і езотерикою».