У напівзруйнованій церкві, що стоїть в одному з "ведмежих куточків" Естонії, є фреска, на якій зображено "літаюча тарілка". А серед місцевих жителів здавна ходить легенда, в якій йдеться про те, що до цього згубного місця не можна наближатися за півкілометра і вже тим більше - будувати поряд будинку...

Ця історія почалася 16 років тому на естонському острові Сааремаа. Хлопчик, який живе там, запевняв, що ночами спілкується з інопланетянами, і навіть замальовував дещо з побаченого: незвичайні пульти управління літальних апаратів, зовнішній вигляд зорельотів і обслуговуючих їх біороботів. Все це можна було б віднести до дитячої фантазії, якби не один малюнок: звичайний сільський будинок з господарськми будівлями, а під будинком - предмет, контури якого дуже вже нагадують літальні апарати інопланетян -"тарілку". Сам Ервін Клаасен, 11-річний контактер, стверджував: "Це міжпланетний космічний корабель! Він тут неподалік, в Естонії..."

І місце, про який повідомляв Ер-вин, уфологами було знайдено!

До того часу в будинку жителя одного з селищ під Таллінном, Вірго Мітта, вже не перший рік відбувалися дивні речі: сама собою рухалася кухонне начиння, чулися кроки й незрозумілі стуки, в підвалі самостійно запалювалися електричні лампочки. Так би і ворожила його сім'я, що ж це таке, звалюючи нез'ясовні явища на витівки будинкового, якби не... колодязь. Звичайний колодязь, який Мітт вирішив викопати у себе у дворі.

Спочатку все йшло добре. Але раптом лопата дзенькнула об метал. "Скарб!" - подумав Вірго в першу хвилину, але спроби викопати дорогоцінну знахідку закінчилися невдачею. Це була плита, яка не закінчувалася...

Годинами і днями трощив наполеглива селянин несподівану перешкоду, але все було марно. Лише через тиждень йому вдалось з найбільшим працею просвердлити в плиті достатня для колодязя отвір. Вода стала прибувати. На тому історія й закінчилася б, якби Вірго не залишив собі на пам'ять з півдюжини осколків тієї злощасної плити.

Одного разу він розповів приїхав у гості одного, хіміку за фахом, незвичайну історію з колодязем. Той відвіз кілька осколків плити у Талліннський політехнічний інститут. Минуло ще кілька років, і одного разу до уламку доторкнувся один із співробітників інституту. В ту ж секунду послідував удар, подібний потужному електричному розряду, і потерпілого інженера, непритомного і отлетевшего на декілька метрів в бік, довелося госпіталізувати. З цього дня почалася низка експериментів.

Реагували люди на шматочки металу по-різному: хто-то нічого не відчував, кого-то сильно било струмом, інші відчували вібрацію, а кілька людей отримали глибокі опіки...

Новітні хімічні методи дослідження не відомого науці металу показали, що він містить 38 елементів таблиці Менделєєва, багато з яких в природі ніколи не зустрічаються. А головне, при сучасному рівні розвитку науки і техніки, такий сплав поки ні в одній лабораторії світу отримати неможливо!

До речі, вода з "аномального" колодязя виявилася на рідкість несмачною, викликала нудоту, і колодязь довелося засипати. І тут почало відбуватися щось дивне. З усіх боків селища до того місця, де був викопаний колодязь, стали збиратися... кішки! Вони приходили з усієї округи і годинами валялися на цьому "п'ятачку" (адже для кішок патогенна зона - що валеріана!). З людьми, хоча б кілька хвилин постоявшими в "епіцентр", теж стало коїтися щось незрозуміле: у них почали випадати зуби і волосся, погіршувався зір, запалювалися гайморові пазухи, місяцями не проходило стан сильної слабкості.

Але більше всього від своєї страшної знахідки постраждав сам господар будинку. У нього відмовили ноги, кілька років він пролежав нерухомо, а потім помер.

Однак на цьому історія згубного місця аж ніяк не закінчилася. Спочатку була зроблена експериментальна перевірка впливу Д-поля (під кодовою назвою проходили дослідження) групою спеціального військового НДІ Міноборони. На глибині шести метрів землі виявили два металевих об'єкта у формі еліпса та інші предмети, дані про яких не розголошувалися (вага їх було визначено приблизно в 200 тонн). Втім, роботи з вивчення аномальної зони скоро закінчилися; учасники розкопок стали отримувати удари в живіт дивним "зеленим трикутником", появлявшимся із стінки колодязя. Удари були настільки сильними, що люди на кілька годин втрачали свідомість, але головне, на їх тілах лишалося страшне клеймо - акуратно випалені через одяг ромбики!

...Протягом наступних трьох років померли багато з тих, хто був при-частен до таємниці вивчення Д-поля (7 з 12), безслідно зникли всі документи, пов'язані з цією справою, і зразки металу.

Зрештою "тарілку" або "зонд" (вчені так і не зійшлися в думці, що ж це таке?!) залишили в спокої. Адже цей об'єкт потрапив під землю (це сталося приблизно в X-XI століттях) і як може відреагувати на наше вторгнення, не знає ніхто. У напівзруйнованій церкві, що стоїть в одному з Богом забутих куточків Естонії, є фреска, на якій дуже виразно змальована "літаюча тарілка". А серед місцевих жителів здавна передається легенда, в якій йдеться про те, що до цього згубного місця не можна наближатися за півкілометра, і вже тим більше - будувати там будинки. А якщо "тарілку" витягти на світ Божий, то нібито вибухне катастрофа...

У уфологів на цей рахунок свої версії. Одна з них така: цей і подібні йому, але ще не виявлені, об'єкти, які переховуються досить глибоко під землею, не поодинокі і покликані, в разі ядерної війни (а саме - вибуху), нейтралізувати навколо себе всі його наслідки. Є й інше припущення: багато спостереження НЛО і швидко НВО (невпізнаних підводних об'єктів) кажуть, що щільне середовище для них абсолютно не є перешкодою. Якимось чином вони можуть безперешкодно проходити крізь щільні структури і навіть володіють властивостями з'являтися і зникати.

Ще одна версія висловлює припущення, що цей інопланетний зонд відіграє також роль генератора, що коригує, серед інших, псі-поле Землі.

...Знаменитий естонський екстрасенс і цілитель Вітольд Енн після всіх "експериментів" з виявленим об'єктом, так само порадив засипати криницю, і навіть вказав конкретні дати. Так і зробили. В той момент, коли перша баддя піску впала в яму, пролунав оглушливий вибух. Спроби влади з'ясувати його причину ні до чого не привели: в окрузі не було ніяких руйнувань або аномальних проявів. Військові теж здивовано розводили руками.

В кінці 1990-х років аномальну зону намагалася обстежити група японських учених, але всі колодязі, які вони бурили, миттєво наповнювалися якоюсь темною водою з різким запахом. А тут ще з'ясувався дуже цікавий факт: дозвіл на проведення вишукувальних робіт уряд Естонії їм не давало, і дослідникам з-за океану довелося забратися геть.

В останні роки ажіотаж навколо незвичайної знахідки дещо втихла, але ставити крапку в цьому питанні ще рано. Кожен рік гибле місце збирає свою смертельну данину. Так що історія ця ще ще незакінчена...

"Цікава газета. Неймовірне" №11