Перше, що дивує піднялися на борт таємничих кораблів, це великий внутрішній об'єм приміщення, позбавлену звичного для космічного корабля накопичення кабелів, приладів, трубок, тумблерів.

Всю обстановку найчастіше складають зручні крісла, пули управління, оглядовий екран і зоряна карта.
«...Коли настав ранок, Рама сів у небесну колісницю... Колісниця ця пересувалася сама по собі...

Вона мала два поверхи з багатьма кімнатами і вікнами... Коли колісниця здійснювала свій політ в повітрі, вона видавала однотонний звук» (давньоіндійський епос «Рамаяна»). «...Там не було ніяких предметів, тільки хитромудрі пристосування і щось, схоже на невелику полотнище, всі зірочках і точечках, кожна з яких пульсувала на свій лад» {Альберто Гордони; Сицилія, Італія; 3 травня 1753 року).
Можна уявити, наскільки незвично виглядала така обстановка для середньовічного жителя. Однак у наш освічений XXI століття, навіть інженери з вищою технічною освітою відчувають себе всередині НЛО неосвіченими дикунами... «...Заглянувши в одне з вікон корабля, схожого на конус, я побачила дивну картину.

Світилися 5 прямокутників, схожих на телеекрани. Один з них був дуже великий - таких я в житті не бачила!.. Перед екраном в порожній кімнаті жінка з золотавою косою роздивлялася якісь зображення - креслення...» (Магда; місто Крань, Словенія, Югославія; середина 1960-х років). «...Дивний об'єкт матового кольору був розміром з автомобіль висотою 2,5 метра, формою - як м'яч для гри в регбі (тобто еліпсоїдний НЛО. - Авт.). Збоку двері, схожа на розсувну. Поруч були 2 істоти зростом близько метра, у них були великі вуха і отвір замість рота...

Нижня частина апарату перебувала у 50 сантиметрах від землі, вона спиралася на циліндричну трубу. Верхня частина апарату складалася з прозорого (як плексигласового) куполи, тому було видно, що всередині немає нічого, що могло б привернути увагу... Обидва невідомих зайшли всередину, дверцята ковзнула вниз, причому увійшли не зробили ні одного якого-небудь дії або жесту для цього. Вони чудово було видно крізь купол.

Потім почувся глухий шум, апарат піднявся приблизно на півметра, труба вийшла з землі, а чотири ніжки стали обертатися за годинниковою стрілкою. Апарат полетів вниз з дуже великою швидкістю і метрів через 50 взагалі зник (дематеріалізувався?). Ще приблизно чверть години очевидець не міг поворухнутися...» (селянин Моріс Маса; виноградне поле поблизу села Валансоль, південь Франції; 3.45 ранку 1 липня 1965 року). Він не помітив, як запхали другу двері, але відчув, що ми закрилися від зовнішнього простору.

«Ватажок» поклав руку на пульт і щось почав натискати. Машина почала повільно підніматися вгору, одночасно повертаючись навколо вертикальної осі. Піднявшись метрів на 40, зупинилися... Раптом я помітив дуже швидке прискорення вгору. Перевантажень не було, але все стало швидко зменшуватися в розмірах» (В.С.Харитонов; хутір в 27 км від Пскова, СРСР; січень 1978 року).

«...Прямокутний об'єкт розміром 3x5 м і висотою 2,5 м, схожий на автобус, висів на висоті 2-3 метрів. На його поверхні не було видно ні швів, ні заклепок, а з виступів з чотирьох боків стирчали гвинтоподібні стрижні довжиною 1-1,5 м, що нагадують обертову частину м'ясорубки. Ці стрижні оберталися з великою швидкістю, видаючи тихе гудіння.

Потім лист металу на об'єкті згорнувся в рулон і відкрився люк, з якого опустилася сходи.

Незнайомці жестами запросили піднятися всередину. Усередині просторої кімнати, крім подібності ліхтаря нагорі, десятка лавочок біля «чорну з сивиною» гладкої стіни і лежать на підлозі паралізованих птахів більше нічого не було» (Ян Вольський; Эмильчин, Люблінське воєводство, Польща; 15мая 1978 року), «...Я знову стала просити їх повернути мене додому і знову втратила свідомість. Отямилася, коли підлітали до корабля, який завис у повітрі на невеликій відстані від землі. Він був схожий на перевернуту сковороду темно-сірого кольору з безліччю маленьких лампочок, симетрично розташованих навколо корабля. Лампочки то спалахували, то гасли...

Прокинулася всередині, у круглому залі, сидячи в червоному кріслі без підлокітників. Зал був обладнаний таким чином, що з усіх сторін був встановлений пульт управління (по колу) з миготливими лампочками червоного кольору. Потім через дверний отвір округлої форми увійшли ВОНИ...» (співробітниця військової академії; район Відрадне, Москва, СРСР; серпень 1989 року).

«...Я скептик і реаліст і тому спочатку прийняв за НЛО наш космічний корабель... Піднявся «пелюстці» (трапу?) у 8-10-метро-вий яйцеобразный апарат і потрапив в маленьку душову кімнату, де лилася піниста рідина і дув теплий вітер... Відкрилася внутрішня двері... Всередині було три крісла, в центрі круглого столу стояв глобус Землі. Придивився - на глобусі немає держкордонів, а тільки якісь хрестики...» (А.Яс, інженер; Біла Церква, Україна, СРСР; вересень 1389 року).

«...Я взявся за поручень і опинився в коридорі. Він був ширше отвору, гладка підлога був зроблений з якогось металу, дверей не було, стіни і стеля зверху утворювали овал, із зворотного боку обшивки проступали якісь посилення і кріплення. За 7-8-метрового коридору я потрапив у великий білий зал діаметром близько 20 метрів, по його периметру розташовувалися ще п'ять таких же входів, між якими було по 5-6 стійок з мерехтливим світлом. Купол стелі випромінював м'яке розсіяне блакитний світло.

На одній зі стін був інформаційний екран. Біля іншої стіни стояв пульт, на якому була велика кількість перемикачів з чорними ручками і прямокутних світних кнопок з намальованими символами. Такі ж миготливі кнопки були на стійках. Приладів і шкал я не помітив. Поруч знаходився довгий прямий диван. Уздовж всіх стін по колу йшла щілину, мабуть, центральна частина залу з пультом і диваном могла обертатися і зупинятися біля будь стійки» (Олег К,; Архангельська обл., 80 км від Плесецка, СРСР; листопад 1989 року).

«...В півметра від вікна висів невеликий об'єкт, схожий на дві складені тарілки, від яких виходили зигзагоподібні (?) промені-зелені, жовті та блакитні. Тарілка стала прозорою, потім вона поступово розкрилася, як мушля, всередині виявилися лише комп'ютер, клавіші, екран, на екрані зоряне небо і такі ж тарілки. Також там були шість беловолосых людина в однакових сріблястих (навіть іскристих) костюмах, з них одна була жінка...» (Ювелина, 8 років; Стерлітамак, СРСР; початок 90-х років).

«...Всередині тарілки запам'ятав лише один пульт, на якому було 25 кнопок: 5 рядів на 5 стовпців...» (Юра К.; Підмосков'ї, СРСР; початок 90-х років). «...Два великих світяться кулі, кожен діаметром у кілька метрів, спустилися зверху. Білий м'яч залишився, а з червоного вийшло дивне многоглазое істота зростанням вище людського... Нас обох «втягнув» всередину корабля.

Там запам'яталося тільки сидіння, на яке мене посадили, і мерехтливий екран прямо перед кріслом... Прибулець сказав, що корабель має 4 форми (?) і здатний пересуватися зі швидкістю світла...» (Женя X., п'ятикласник; Омськ, Росія; 14 жовтня 1991 року).

Крім того, людям, котрі побували всередині кораблів прибульців, впадає в очі велика кількість різноманітного загадкового обладнання та приладів. Власне кажучи, по іншому й бути не може, контактерів якщо і запрошують, то на дослідницькі кораблі. Ну а на НЛО інших призначень, навіть якщо вони є, були не водять. А якщо водять (наприклад на військовий корабель), то навряд чи випускають...

Але ми вже знаємо, техногенні НЛО володіють великими порожніми внутрішніми об'ємами, що, ймовірно, робить їх досить універсальними у використанні. Приміром, транспортні кораблі легко можуть бути перепрофільовані в дослідницькі якщо внутрішні приміщення оснастити відповідною апаратурою. Власне кажучи, контактери помічали не тільки багатофункціональні або перепрофільовані приміщення (характерна прикмета - захаращені приладами проходи і коридори), але і спеціалізовані лабораторії, майстерні, сховища, музеї, операційні та інші незрозумілі за функціями відсіки.

«...Мене обстежили якимись інструментами і пристосуваннями, на зразок великої голки, на «операційному столі», який стояв у центрі приміщення... Гуманоїд дав мені подивитися книгу, в ній замість букв були точки і всілякі, товсті й тонкі, прямі і криві лінії. Він перетнув приміщення до кута столу, відкрив ка-дехто отвір в металевій стіні і дістав (розгорнув) звідти карту сточками величиною від шпилькової головки до монети і з'єднують їх товстими, тонкими, пунктирними лініями... Це була схема міжзоряних трас» (Барні і Бетті Хілл; Нью-Гемпшир, США; 20 вересня 1961 року).

«...Моне Стаффорд лежала в кімнаті, схожій на операційну, і навколо неї сиділи 3-4 фігури в білих халатах і хірургічних масках. Вона була паралізована і бачила спостерігав за нею велике «око». За Елейн Томас спостерігали гуманоїди зростанням 1,2 метра в порожній темній кімнаті, де, крім столу, більше нічого не було» (Л.Смит, М.Стаффорд, Э.Томас; Ліберті, штат Кентуккі, США; січень 1976 року), «...Отямився я в лабораторії. Це була кімната з білими стінами, схожа на навчальну аудиторію. Там було багато всяких машин. Всюди знаходилися світяться циферблати. По кімнаті постійно переміщалися світяться кульки розміром з апельсин» (Франк Фонтен; Сержі-Понтуаз, Франція; 1980 рік).
<br />«...Я бачила зелену кімнату і... себе з розпущеним волоссям, закручену в щось біле, але не 8 мою одежу. Я з'явилася, і ми-та, що дивилася, і та, що була на столі, - злилися. І я відчула панічний страх... Нікого не було в зеленій кімнаті. Але я бачила довгий, сантиметрів '20, металевий стрижень, як олівець. Його немов би передавали один одному чиїсь руки, як хірурги інструмент. Але рук я не бачила...» (Н., співробітниця одного з московських наукових центрів; СРСР; до 1993 року).

«...Світильників не було видно, але було дуже світло, хоча світ не різав око. І цей світ значною мірою сприяв виникненню відчуття комфорту... Потім всіх жінок перевели в сусіднє приміщення меншого розміру, перебували вони там поодинці, клали їх на якісь крісла, стіни - суцільно пульти, суцільно переплетення якихось трубок, по яких що-то як би текло. Все це - суцільна гра світла і кольору, рух светопотоков. Частина трубок мала присоски. Було відчуття, що ці трубки з присосками як би наділені зачатками розуму.

Жінка перебувала тут і була вся обліплена цими присосками. Причому якщо від руху людини присоска відлітала, то тут же сама автоматично знову розшукувала колишню точку і присасывалась до неї...» (жінка Н.; випадок вивчався Н.И.Макаровой з Тольятті, Росія; кінець 1994 року).

Звернувшись до архівів вітчизняного УФО центру, можна без праці доповнити загальні уявлення про обстановку на техногенних НЛО. Згідно з узагальненими даними коитактеров-росіян, викрадених і пізніше повернутих додому, перше, що вони часто бачать, - це довгастий хол або тунель.

У 35 описаних В.Ажажей випадках цей тунель був досить довгим і звивистим (можливо, «тунель» не є матеріальним, а представляє лише видимий прояв будь-яких полів). Потім викрадені потрапляють в приміщення, яке нагадує операційну або кабінет зубного лікаря.

Опис приміщення збігається в багатьох оповіданнях (всього 95). У 29 випадках приміщення НЛО описувалося як має круглу або куполоподібну форму. У 18 випадках 31 в ньому переважав білий світ, в 11 випадках - сірий, (або металевий). У 3 випадках згадувалися стіни чорного кольору. 32 суб'єкта відзначали слабке освітлення на борту.

У 25 випадках згадувалася дуже світла кімната, а в 13 випадках - напівтемна або зовсім темна. Кілька суб'єктів зустрічалися з обома варіантами. Обстановка кімнати включала варіації звичних для нас предметів. Один або кілька столів зазначено у 52 випадках. Звичайно стіл твердий, гладкий, досить вузький, на одній підставці. Іноді стіл піднято високо, низько опущений або має форму откидывающегося крісла. З іншого меблів найчастіше були присутні предмети, схожі на кухонні полиці, комп'ютери, екрани.

У конкретних цифрах це виглядає так: столи бачили 52 людини; екрани, дисплеї - 17 осіб; комп'ютери - 16; стільці - 11; полки, стійки - 10; шафи - 10; лавки - 6. У 18 випадках суб'єкти відзначали специфічний аромат, не схожий на звичайні запахи. Четверо відчували запах своїх палених волосся або тіла, а шестеро відзначали неприємний запах, витікаючий від прибульців. Деякі зуміли описати також і присутні там же якісь прилади, призначені для певних медичних процедур (наприклад, сканування тіла суб'єкта).

Буває і так, що кореспонденти не просто описують випадки, почуті з чужих слів, деякі своїми очима бачать подібні аномальні явища. Ось що, приміром, писав власний кореспондент «Известий» в Мапуту (номер від 27. 02. 88 р.): «Після того, як я передав в «Известия» повідомлення про загадковий об'єкт, який бачив у небі з борту літака, що вилетів з Бейры, прийшла видається в цьому місті газета «Диариу ді Мозамбік». Там опубліковані три фотографії НЛО і розповідь про те, як його спостерігали багато жителів міста.

Спостереження на метеорологічній станції велося в бінокль, але і неозброєним оком було видно яскраво світиться об'єкт, нерухомо завис над Бейрой. За даними місцевої станції, це був не штучний супутник і не зонд. Довгасте тіло мало два «вуса» і два яскравих «очі». Як повідомив командир пасажирського літака «Боїнг-737» національної авіакомпанії ЛАМ, він бачив з пілотської кабіни світиться НЛО і включив літакові фари, як би залучаючи його увагу. У цей момент обидва «очі» загадкового об'єкта погасли, і він став відвалювати в бік, швидко зникнувши в південному напрямку...»

Джерело: "Цікава газета. Неймовірне" №23 2012