Моторошно, але факт: дно Північного Льодовитого океану завалено пластиковими та іншими відходами.

Той самий пакет, який ви недбало поклали на самий верх переповненій урни, прогулюючись по архангельській набережній, який першим поривом вітру віднесло в море (фото авторів роботи).

Глибоководна обсерваторія HAUSGARTEN Інституту полярних і морських досліджень ім. Альфреда Вегенера (ФРН) показала, що сміття там навіть більше, ніж в глибоководному каньйоні поблизу Лісабона (Португалія), хоча вважається, що відходи воліють накопичуватися в западинах, а не на відносно рівному дні.

Мелані Бергман зі згаданого інституту та її колеги розглянули 2 100 фотографій дна, зроблених обсерваторією в східній частині протоки Фрама, що розділяє Гренландію і Шпіцберген. У дослідників виникло відчуття, що на знімках 2011 року сміття набагато більше, тому окремого аналізу удостоїлися зображення, отримані в 2002, 2004, 2007 і 2008 роках.

Співробітники Інституту Альфреда Вегенера регулярно розгортають систему моніторингу морського дна OFOS (Ocean Floor Observation System) під час експедицій «Полярна зірка» (Polarstern) до HAUSGARTEN. Центральна станція обсерваторії розташована на глибині 2 500 м в півтора метрах над дном і робить знімки кожні 30 с. Головним чином цими фотографіями користуються біологи для відстеження змін біорізноманіття. На цей раз вони згодилися екологам. На зображеннях 2002 року сміття зустрічається в 1% випадків, у 2011-му - удвічі частіше. З 2007 по 2011 рік кількість відходів зросла на порядок.

Ну що таке, здавалося б, два відсотки? Для Арктики це дуже багато. Дно Північного Льодовитого океану вважалося відокремленим районом нашої планети, але ми дісталися й туди.

Визначити походження сміття по одним тільки фотографій не вдалося. Дослідники підозрюють, що свою роль зіграло скорочення і витончення морського льоду, адже лід зазвичай не дозволяє відходів, сдуваемым з суші, потрапляти у воду, а також не дає проходу кораблів. Нині ж судноплавство в Арктиці активізувалося. Порівняно з 2007 роком в околицях Шпіцбергена сьогодні з'являється в три рази більше приватних яхт і до 36 разів більше риболовецьких суден. До того ж сміттярі, щорічно очищаючі пляжі Шпіцбергена, кажуть, що більшість відходів залишається після рибалок.

В основному жертвами зростаючого забруднення морського дна стають глибоководні жителі. Майже 70% пластику входить в контакт з організмами. Наприклад, на фотографіях видно губки, заплуталися в пластикових мішках, морські анемони, прикрепившиеся до шматками пластику і мотузках, а також картон і пивні пляшки, колонізовані морськими ліліями.

При контакті з пластиком губки та інші фільтратори можуть отримати травми, в результаті чого вони будуть рідше поглинати частинки їжі, повільніше рости і, швидше за все, гірше розмножуватися. До того ж пластик найчастіше містить шкідливі хімічні добавки. Дослідження говорять про те, що пластикові мішки, що опускаються на дно, можуть порушити газообмін і привести до формування областей з низьким киснем. Між тим деякі тварини використовують відходи в якості відповідного об'єкта колонізації, що в якійсь мірі сприяє збереженню біорізноманіття.

Що стосується микропластика, який морські мешканці можуть просто ненароком проковтнути і завдати собі ще більшої шкоди, то дослідники відзначають, що великі фрагменти навряд чи зможуть швидко деградувати в микропластик в умовах арктичного дна, де немає сонячного світла, ні сильних течій. У силу тих же причин, однак, сміття може зберігатися там багато століть.