У 1837 р. під час службових відряджень англійський дипломат і лінгвіст Генрі Роулінсон побачив на прямовисній скелі Бехистун, що височіє у стародавньої дороги на Вавилон, якийсь дивний рельєф, оточений клинописними знаками. Роулінсон змалював і рельєфи, і написи, а через вісім років опублікував те і інше, а також свій переклад написів. Його публікація стала сенсацією.

У ті ж роки французький дослідник Ботта відкрив поблизу Хорсабада перший ассірійський палац. Ця знахідка також буквально приголомшила науковий світ. Натовпи людей як на диво дивилися на пам'ятники дивного мистецтва, знайдені в неживих пісках, - зображення царів і воїнів, богів і рабів, що мчать щодуху бородатих лучників і списоносців, на гігантські статуї дивних чудовиськ з тулубом бика, орлиними крилами і людською головою... Так із забуття виступала загадкова і велика цивілізація, настільки давня, що навіть Геродот, найбільший історик Давньої Греції, який жив у IV ст. до н.е., про неї вже нічого не знав.

«Ти, котрий в майбутні дні побачиш цей надпис, що звелів я вибити в скелі, і ці зображення людей, нічого не руйнуй і не чіпай...» - Це були перші слова, прочитані Роулинсоном, а кілька років потому клинопис міг читати будь-сходознавець. Відкриття слідували одне за іншим, і нарешті археологи знайшли тих, хто винайшов саму клинопис - техніку письма, яка поширилась по всій Передній Азії на століття. Ними виявилися шумери - народ, в кінці IV тисячоліття до н.е. оселився на родючих землях Дворіччя, в пониззях річок Тигру і Євфрату і створив небачений на ті часи держава Шумер.

Шумери винайшли перші в світі зрошувальні канали. Вони навчилися осушувати болота і проводити воду на поля на кілька століть раніше єгиптян. Ні каменя, ні дерева в їх країні не було, і вони робили камінь самі - обпалювали глиняні цеглини і будували з них будинки та храми. Вони звели міста, найдавніші у світі, а архітектурні і будівельні прийоми, розроблені їх зодчими, увійшли в практику народів, які і не підозрювали про існування своїх вчителів.

Правитель шумерського міста Лагаша. XXI ст. до н.е.

Сьогодні достеменно відомо, що перші шумерські міста виникли в кінці IV - початку III тисячоліття до н.е. і найголовнішими з них були Ур, Урук, Еріду, Ніппур, Лагаш. У містах процвітала торгівля, ремісники виготовляли чудову кераміку і знаряддя з бронзи. Кожне місто було самостійною державою, управлявшимся царьком-енсі. Клинописні таблички розповідають про війни, які велися з-за земель, води, рабів. Вони докладно розписують методи ведення господарства на царських землях і в будинках громадян. Шумери займалися боксом, боротьбою і полюванням, а також брали участь у скачках на легких двоколісних возах, запряжених ослами. Їхні жерці спостерігали за сонцем і зірками зі священних стін башт. Вони підрахували, скільки у році днів, поділяли рік на дванадцять місяців, тиждень-на сім днів, визначили, що в добі двадцять чотири години, а в годині шістдесят хвилин. Словом, чим більше історики знаходили шумерських текстів, тим більше дивувалися. Виявляється, саме шумери винайшли лук, плуг та колесо. Вони першими почали вирощувати пшеницю, льон, горох і виноград. Але ось що цікаво! Як тільки в цих табличках починається розмова про те, звідки й коли прийшли шумери в благодатну країну Дворіччі, безпристрасна рука літописця вибухає нестримною фантазією. Тут-то і починаються загадки країни Шумер. Так, згідно однієї хронології, перші 120 шумерських правителів царювали... 241 200 років, згідно з іншою - 456 000! Мало того, у хроніках йдеться про те, що жителі «ще пам'ятали часи, коли люди обходилися без царя, тобто без держави», а з самих списків правителів виявляється, що перших царів вважали посланцями богів. Втім, подібні міфи про походження верховної влади характерні для більшості давніх народів, але у шумерів є одна важлива відмінність - у них царська влада не звалилася з неба, а вийшла з морської безодні.

На тверде переконання шумерів, всіма своїми знаннями вони зобов'язані бога Еа. Він з'явився з води в образі человекорыбы. Подробиці міфу вельми цікаві: «І ось з Еритрейського моря (Перська затока), там, де воно підступає до Вавилонії, з'явилося розумна істота по імені Еа. Все тіло у звіра того було риб'яче, тільки під риб'ячої головою у нього була інша, людська; мова його була людського. Це істота, бувало, проводив весь день серед людей, не беручи ніякої їжі.

Воно передало людям писемність, науки, мистецтва всякого роду, навчило їх селитися містами, зводити храми, встановлювати закони і вимірювати землю, навчило їх садити і збирати різні плоди. А коли сонце заходило, цей дивовижний Еа знову занурювався в море і проводив ніч у безодні, бо там був його дім».

Давні тексти, підкреслюючи надприродне походження Еа, згадують про сяйві, венчавшем голову человекорыбы.

У магічних текстах жерців Еріду, найдавнішого шумерського міста, згадуються також апкаллу - люди-риби, які охороняли Еа і скрізь з'являлися разом з ним.

Якщо вірити міфам стародавнього народу, то слід вважати прабатьківщиною шумерів якусь казкову країну Дильмун, що лежала за сімома морями. Сам Еа, «знавець морських глибин», був там правителем. Мабуть, не випадково шумери були прекрасними мореплавцями, відмінно знали всі узбережжі Перської затоки. На одній глиняній табличці вціліло зображення найдавнішої карти світу, датується 3200 р. до н.е., і підтверджує їх великі географічні пізнання. Деякі пізніші відомості дозволили ототожнити Дильмун з островом Бахрейн. З 50х рр. на острові почалися археологічні розкопки, і в результаті були знайдені різні свідчення людської діяльності: поховання, пірамідальні храми і головне - різноманітні друку з глини і каменю, якими купці маркували свій товар. Вони-то і викликали здивування всього наукового світу, адже серед них зустрічалися як шумерські, так і належать найдавнішої цивілізації півострова Індостан Мохенджо-Даро. В останньому археологів переконали вигравірувані зображення на печатках, з одного боку - подвиги Гільгамеша і Етани, з іншого - бики зебу, священні тварини Індостану. Таким чином, був встановлений факт жвавої торгівлі міддю, золотом, слоновою кісткою, лазуритом і сердоліком, налагодженої між двома протилежними берегами Індійського океану п'ять тисяч років тому!

Але найбільшу сенсацію викликала знахідка ще ряду печаток з зображеннями на них птицечеловеков. Справа в тому, що подібні характерні малюнки зустрічаються лише в одному місці на землі - на острові Пасхи, де колись процвітав культ птицечеловека...