Після майже 40 років роботи з технологіями, які дозволяють виводити пілотовані космічні апарати не далі навколоземної орбіти, американське космічне агентство NASA, судячи з усього, вирішив інвестувати грошові кошти і у далекий космос.

Зокрема NASA планує створити космічну базу, розташовану за Місяцем. Ідея створення в цьому місці проміжної бази для перебування там астронавтів, за інформацією ЗМІ, отримує достатньо велику підтримку в американському космічному агентстві. В даний час існує багато проектів і варіантів, які стосуються даної станції. Згідно одному з них при її створенні буде використаний модуль російського виробництва, який аналогічний Науково-енергетичної платформі - проектом одного з модулів для МКС, самі запасні частини міжнародної космічної станції, а також обладнання, яке залишилося в США від програми шатлів.

Передбачається, що офіційне оголошення про нової місії американського космічного агентства може з'явитися вже найближчим часом. Приміром, у листопаді, після проведення президентських виборів в США. До тих пір зі 100% упевненістю можна говорити про те, що просочилися в засоби масової інформації відомості щодо будівництва космічної станції за Місяцем є реально здійсненними і дійсно серйозними. Так як є ймовірність того, що це лише хід, який дозволить вивчити реакцію громадськості на цю проблему.

Передбачається, що аналог МКС розташований поблизу Місяця зможе виступати в ролі перевалочного пункту, який дозволить найкращим чином вивчити природний супутник Землі, астероїди, а також в майбутньому відправити людей на Марс. Джерелом появи цієї інформації, яку можна віднести до чуток, є американське видання Orlando Sentinel. Автори Orlando Sentinel стверджують, що познайомилися з інформацією по цій темі у відповідному звіті, складеному головою NASA Чарльзом Болденом, для Білого дому.
У документах нібито міститься інформація про те, що американське космічне агентство планує зібрати нову космічну станцію в так званій точці Лагранжа - L2 в системі Земля-Місяць. Умовно нову космічну станцію планується назвати EML-2 (Earth-Moon Lagrange 2). Вона буде знаходитися на відстані 61 тис. км. від Місяця (за далекою стороною супутника Землі) і на відстані 446 тис. км від нашої планети.

Точка Лагранжа L2 знаходиться на прямій, яка з'єднує між собою два тіла з масами M1 і M2 при цьому M1 > M2, та знаходиться за тілом з меншою масою. В даній точці гравітаційні сили, які діють на тіло, компенсують собою дію відцентрових сил під обертається системі відліку. Виходячи з цього точка L2, що знаходиться, наприклад, у системі Сонце-Земля є найкращим місцем для зведення телескопів і орбітальних космічних обсерваторій. Так як об'єкт, що знаходиться в точці L2 здатний достатньо довго зберігати свою орієнтацію відносно Землі і Сонця, то здійснювати його калібрування і екранування стає набагато простіше. Проте є у неї і недолік, дана точка знаходиться трохи далі земної тіні (розташована в області півтіні), так що в ній не повністю блокується сонячна радіація.

В той же час точка Лагранжа L2, розташована система Земля-Місяць може бути використана для забезпечення супутникового зв'язку з об'єктами, розташованими на зворотній стороні супутника Землі, а також бути зручним місцем для розташування автозаправної станції, яка допомагала б у забезпеченні вантажопотоку між Землею і Місяцем. В даний час в цій точці вже розташовані космічні апарати американського і європейського космічних агентств: WMAP, Планк, а також космічний телескоп Гершель.

Якщо розташувати космічну станцію в системі Земля-Місяць, то вона буде перебувати в одному більш або менш статичному положенні. Тобто така станція не буде обертатися щодо нашого супутника нашої планети. Досягається це за рахунок того, що сили гравітації, які діють на станцію таким нікчемним маси з боку Землі і Місяця, врівноважуються відцентровою силою. Дане положення станції володіє масою переваг.



Космічна станція EML-2 може бути зібрана з частин існуючої МКС, а також включати в себе російський модуль і італійські компоненти. Доставка необхідних модулів може бути здійснена за допомогою надважкої американської ракети-носія SLS, перший політ якої запланований на 2017 рік. Ймовірно, вже до 2019 році цю ракету можна буде задіяти для побудови EML-2. Вантажі і людей до нової населеної космічної станції можна буде відправляти за допомогою багатоцільового космічного корабля «Оріон». Якщо ж говорить про функції самої станції, то з її допомогою США зможе відправляти на Місяць для її вивчення нові роботизовані місії (згідно з планами, нова порція місячного грунту повинна опинитися на Землі вже в 2022 році).

Після цього станція може надати допомогу людству в відправки людей на Марс. Американське видання Orlando Sentinel повідомляє, що станція, розташована в точці L2 системи Земля-Місяць, це найкращий варіант для напрацювання відповідного льотного досвіду з мінімальним рівнем ризику. Дані плани NASA частково знаходять підтвердження в недавніх новинах про те, що американське космічне агентство оголосило про укладення контрактів на створення твердопаливних прискорювачів для нової важкої ракети-носія SLS.

Ще одним доказом даних планів можна частково вважати той факт, що фахівці з США вже досить давно відпрацьовують технології, які дозволяють пілотованої місії дістатися до астероїда і вивчити його. Згідно з останньою інформацією від NASA, ракета-носій SLS дозволить відправити людину на астероїд у 2025 року, а на червону планету в 2030-х роках.

Крім цього, проект EML-2 досить сильно нагадує Global Exploration Roadmap, який був представлений Міжнародною координаційною групою освоєння космосу (ISECG) в 2011 році. ISECG являє собою консорціум, створений націями, які брали участь у створенні МКС. В наданих документах зокрема міститися плани по продовженню роботи МКС до 2020 року, а також розписані космічні місії на найближчу чверть століття, які стануть можливі в тому випадку, якщо орбітальна станція проіснує ще 8 років. Там же зокрема описуються заходи, які необхідно буде здійснити, для того щоб вивчити найбільш близькі до Землі астероїди, а також повернути людину на Місяць.

Варто відзначити, що вартість таких масштабних проектів поки що нікому невідома. Може виявитися так, що саме грошовий питання під час світової фінансової кризи стане головною проблемою на шляху реалізації грандіозних космічних програм. В даний час невідомо схвалить Конгрес США і Адміністрація президента такі плани і витрати. Кореспонденти видання Orlando Sentinel не змогли домогтися від NASA і Білого дому офіційних коментарів на цей рахунок.

Також перед розробниками, які планують створити EML-2, стоїть питання не тільки фінансування. Їм належить вирішити пристойну кількість технічних проблем. Наприклад, розробити більш надійну систему захисту від радіації, так як точка Лагранжа, на яку націлюються американці, знаходиться за межами радіаційного поясу, що захищає нашу планету і її околиці від шкідливого впливу потоків високоенергетичних частинок. Крім цього, космічного корабля «Оріон» потрібно «озброїтись» захистом, яка забезпечила б йому захист від розігріву в атмосфері Землі. З часом «Аполлона-17», який повернувся на Землю в 1972 році, жоден корабель не зазнавав подібних випробувань (швидкості повернення були не ті).

Наступний етап передбачає, що всі технічні вузли повинні бути готові до досить тривалого перельоту від Землі і назад. Це значить, вся автоматика повинна спрацювати максимально надійно. Відповідною має бути і підготовка екіпажу. І мова тут йде не тільки про психологічну підготовку, але в першу чергу технічної. Так як сьогоднішнім підкорювачам космосу нічого такого і не снилося.

Втім, варто зауважити, що до тих пір, поки від представників NASA не надійде офіційних підтверджень по роботі над проектом EML-2, він залишається лише одним із можливих варіантів розвитку космічних програм США. В той же час хочеться вірити в те, що такі проекти в принципі можливі і можуть бути реалізовані в життя. Так як в цьому випадку простір, яке освоєно людиною, зросла до неймовірних розмірів.