Для більшості людей тема, позначена в заголовку, виявиться несподіваною. Адже вони - на основі свого споконвічного егоцентризму - мислили як раз навпаки: чи потрібен мені Бог?, чи є мені сенс брати Його в мій світогляд?

І хто вирішує, що немає, не потрібен: адже, якщо Він править усім, то чому ж на Землі стільки бід, страждань, несправедливості?! Значить, або Бога зовсім немає, або ж Він, хоч і є, але настільки жорстокий, - що Він мені такий не потрібен!



Але це - міркування тих, хто не мають розуміння ні про Бога, ні про себе і своє призначення тут на Землі.

Інші люди погоджуються з вірою в буття Бога, але не на основі слушних міркувань і знань, а лише внаслідок «стадного інстинкту». Тобто, якщо всі навколо мене вірує, то і мені, значить, теж треба вірувати, причому саме так, як це роблять всі навколо мене.

Розумний широко мислячий людина, що вивчає склалися численні варіації віри у представників різних великих і малих релігійних напрямків, має всі підстави дивуватися і дивуватися... Люди ж і в даний час поклоняються вигаданим богам з фольклору, бачать свою «обов'язок» у скоєнні тих чи інших «релігійних рухів, що беруть участь у безглуздих обрядах... Але, що найголовніше, всі вони випрошують у Бога різних благ для себе... Вони сприймають Бога як свого могутнього слугу, який, нібито, зобов'язаний їх всіляко догоджати... А щоб той «слуга» почув мої молитви треба молитися все гірше і гірше...



Але Бог - зовсім не слуга для нас! Це ми повинні відчувати себе Його слугами! (Але для цього добре б розуміти Його Волю стосовно і людства в цілому, і щодо себе конкретно).

І дивовижний парадокс виявляють інтелектуально прозревающие адепти тих чи інших релігійних сект! Цей парадокс полягає в тому, що Богу зовсім не потрібні якісь обрядові дійства та молитовні проголошення людей! Йому від нас треба зовсім інше: щоб ми ставали кращими - згідно з Його Вченням! Наші духовні зусилля повинні бути спрямовані на вдосконалення себе в інтелектуальному, етичному і психоэнергетическом аспектах розвитку! Також - на реальне служіння Йому через, насамперед, допомогу іншим людям в їх еволюції: в їх гармонійному співучасті в Потоці Еволюції Вселенської Свідомості.

... До теперішнього часу Бог не тільки пізнаний представниками науки, але й у достатній мірі вивчений. Дані відомості викладені в друкованих книжках і в інтернеті. Його Вчення узагальнено і представлено в систематизованому вигляді, максимально зручному для вивчення. [1-20] І тепер бажано зробити ці знання доступними для всього населення нашої планети. Нехай і атеїсти отримають повну і чітко викладену інформацію про Бога і про місце кожного з нас у реалізації Його Задуму. Адже безглуздо збочені уявлення про Нього не могли задовольняти інтелектуально розвинених людей, тому-то вони і залишалися атеїстами... І адепти різних релігійних напрямків нехай зможуть відкоригувати своє розуміння Бога і власного життя...

Вивчає дані матеріали може уявити, наскільки змінилася б на краще життя всіх людей, якби вони пізнали істинний сенс своїх життів і можливості його реалізації!

* * *

Цю тему ми докладно розглядали в різних ракурсах в багатьох попередніх виданнях. А зараз лише дуже коротко повторю найголовніше.

Про Бога в Аспекті Абсолюту можна говорити як про Вселенському Макроорганізмі, Який безперервно еволюціонує, примножуючи Свою Досконалість. Він - реально багатомірний, тобто складається з шарів, що розрізняються за рівнями витонченості-згрубілості. Наитончайший Шар - це і є Головна Його Суть, Яку люди називають на різних мовах Початковим Свідомістю, Творцем, Богом-Отцем, Аллахом, Дао, Ішварою, Єговою, Сварогом та іншими словами.

Рай - це шар (еон, лока), що межує з Початковим Свідомістю. Це - обитель тих, хто досягли високого рівня витонченості свідомості, але ще не розвинули в собі всіх якостей, необхідних для входження в еон Творця.

На протилежному кінці шкали грубості знаходиться пекло - «обитель» тих, хто розвивали в собі такі пороки, як злостивість, агресивність, дратівливість і тому подібні душевні якості. Пекло є «смітником» Еволюційного Процесу. Життя там - це кошмар постійного перебування серед собі подібних примітивів.

Еволюція Абсолюту здійснюється через створення Їм «острівців» матерії в космічному просторі, куди, коли там виникають відповідні сприятливі умови, «висіваються» зачатки душ, яким належить рости поетапно в рослинних, тварин і потім людських тілах. Досягають успіху в своєму розвитку душі поселяються спочатку в раю, а потім - в Обителі Споконвічної Свідомості, влившись в Його Єдине «Ми».

Ті ж, хто виховували в собі протилежні якості, «відбраковуються», вирушаючи у «зовнішню темряву пекла.

Ще одна важлива деталь, яка дозволяє відповісти на можливі питання до тих, хто поки ще не замислювалися глибоко по даній темі: навіщо ж Богу потрібні такі «складності», невже ж не можна відразу створити досконалі душі? Не можна. Створення матерії і створення енергії свідомості - це різне. Перше для Творця - легко, другий - теж, але стосовно лише до зачаткам душ. А далі - душам належить розвиватися довго і важко в багатьох втілень.

Індивідуальні свідомості (душі) володіють здатністю зростати кількісно - за рахунок харчування матеріальної їжею і трансмутації її енергії в енергію свідомості. Тільки так і не інакше може зростати кількісно енергія свідомості. Причому, володіючи свободою волі, душі можуть ростити в собі і позитивні, і негативні якості. Але тільки досягли успіху в накопиченні в собі позитивних якостей, у тому числі, етично бездоганні, мудрі і сильні, поповнюють собою їх Творця.

Головним позитивним властивістю країн душ є їх витонченість. Саме вона повинна ставати насиченою мудрістю і силою.

Витонченість свідомості зростає через культивування емоцій любові, ніжності, ласки, захоплення прекрасним і співналаштування з ним. «Бог є Любов» - вчить людей Бог через Ісуса Христа, Сатья Саї та інших Представників Споконвічного [7-10]. А «органом» духовної любові, без розвиненості якого справжня любов неможлива, є духовне серце. Розвиток даної структури душі - в оптимальному варіанті - досягається методами психічної саморегуляції, про що ми найбільш докладно розповідали в книзі [8] і в створених нами фільмах.

* * *

Тепер ми розуміємо, навіщо ми потрібні Богу? Ми є эволюционирующими частинками Бога в Аспекті Абсолюту - заради поповнення собою Головної і Найдосконаліше Його Частини, Яку Він Сам називає Серцем Абсолюту.

Кожному з нас важливо навчитися діяти в спільних справах з будь-якими партнерами, виходячи не з особистого примітивного егоцентризму, а з урахуванням інтересів партнерів і заради успіху в спільній справі.

Бог - хай стане Головним Партнером у житті кожного з нас!

І, якщо жити, виходячи з Його інтересів, - то тільки в цьому випадку можна досягти справжнього успіху також і у власному житті!

Володимир Антонов