Марсіанські дослідні апарати НАСА, такі, як марсоходи попереднього покоління Spirit і Opportunity, так і новітній марсохід Curiosity, який нещодавно висадився на Марсі, мали яскраво виражені антропоморфні якості, щогли з головами-камерами, руки-маніпулятори, які роблять їх дуже впізнаваними і свого роду навіть «симпатичними». Наступне покоління апаратів, призначених для проведення досліджень інших планет і космічних тіл, буде істотно менше «симпатично», адже ці апарати за зовнішнім виглядом будуть досить нагадувати одне середньовічне зброя - булаву.

Таким апаратом стане Phobos Surveyor, новий проект, розроблений дослідниками з Стенфордського університету, Массачусетського технологічного інституту та Лабораторії НАСА з вивчення реактивного руху. Космічний корабель, наблизившись до поверхні Фобоса, супутника Марса, або до астероїда, випустив би кілька таких куль-булав на поверхню, залишаючись на орбіті і координуючи роботу роботів-дослідників. Марко Павоне (Marco Pavone), дослідник у галузі аеронавтики і астронавтики Стенфордського університету, який є автором ідеї, назвав ці кулі «їжаками», що є трохи привітнішим назвою, ніж булава.

Слід зауважити, що використання великої кількості малогабаритних автономних роботів є більш перспективним напрямком планетарних досліджень, ніж використання марсоходів. Стрибаючі роботи без праці зможуть подолати складний ландшафт, перестрибнути через канави та інші перешкоди. Такі стрибуни не зіткнуться з проблемами з колесами, такими, які погубили марсохід Spirit. Крім цього, скинувши в різні місця безліч роботів-стрибунів, можна відразу охопити дослідженнями велику площу поверхні космічного тіла.

Для проведення досліджень на Фобос і невеликих астероїдах роботам-стрибунам не потрібен потужний джерело енергії. Сила тяжіння на Фобос в 1000 разів нижче сили тяжіння на Марсі, тому для руху робота вистачило б найпростішого інерційного двигуна роботом.

Згідно наявної інформації робот Phobos Surveyor має розміри, порівнянні з розмірами невеликого журнального столика. Завдяки сонячним батареям, розташованим на поверхні, робот зможе успішно пересуватися по поверхні планетоїда, складаючи детальну карту його поверхні. Для детальних досліджень Фобоса буде достатньо команди з п'яти або шести «їжаків», управління якими здійснюється одним космічним апаратом. Цей космічний корабель визначає положення кожного «їжака» і задає йому напрямок і дальність таких стрибків.

Всередині кожного їжака є три масивних диска, що обертаються на своїх осях, що стоять під певними кутами один до одного. Обертання цих дисків на різних швидкостях дозволяє отримати інерційну силу з певним вектором, яка змусить рухатися робота в обраному напрямку. Занадто швидке обертання робота може викликати його «переліт» щодо точки призначення, ще більш швидке обертання може змусити «їжака» взагалі відірватися від поверхні. А наявність шипів гарантує, що робот не буде буксувати на будь-якій поверхні твердої і кам'янистій, м'якою і піщаної.

Всередині свого сферичного корпусу роботи-єжи можуть нести широкий ряд усіляких наукових та дослідницьких інструментів. Серед цих інструментів можуть бути аналізатори для визначення хімічного складу порід і газів, мікроскопи та інші інструменти для вивчення структури поверхні. Зібрані роботами дані можуть допомогти вченим дізнатися про минуле Фобоса і про його геологічну будову. Природно, у деяких читачів може виникнути запитання, чому людей таки цікавить Фобос? Відповідь на це питання лежить «недалеко від поверхні». Фобос є досить великим космічним тілом з низькою гравітацією. Ці характеристики дозволяють розглядати Фобос як першу мета для польоту людини на Марс і як можливий варіант пристрою перевалочного пункту, через який будуть проходити всі вантажі на Марс і назад під час майбутніх досліджень та можливої колонізації Червоної Планети.

Команда Стенфордського університету вже має кілька досвідчених зразків космічних «їжаків». Найближчим часом будуть проведені випробування цих роботів, в яких буде задіяний спеціальний підйомник, який буде служити для імітації слабкої сили тяжіння.